печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20426/13-а
25 жовтня 2013 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі Скирді В. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,
У вересні 2013 року Державна судова адміністрація України звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що в ході примусового виконання виконавчих листів №2-а-35-1/06, виданих Печерським районним судом м Києва 16 серпня 2007 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. винесено постанови у виконавчих провадженнях № 12477420, № 4849630, № 4849478, №12477418, №12477419, № 12477422, №12477421, №4847001, №4844663, № 12477423 від 23 серпня 2013 року про накладення на Державну судовому адміністрацію України штрафу за несвоєчасне виконання постанови Печерського районного суду м. Києва. Посилаючись на те, що вказані постанови не відповідають вимогам закону, винесені з порушенням прав ДСА України, представник позивача просив суд задовольнити заявлені вимоги.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2007 року адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Управління Державної судової адміністрації у м. Києві, Дарницького районного суду м. Києва та Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності Державної судової адміністрації України та Кабінету Міністрів України незаконною, та зобов'язання забезпечити суддів Дарницького районного суду м. Києва приміщенням для належного відправлення правосуддя - задоволено частково.
05 червня 2013 року постанова суду набрала законної сили та звернута до виконання.
16.08.2007 року за підставі вказаної постанови суду видані виконавчі листи, згідно яких визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації при вирішенні питання про забезпечення суддів Дарницького районного суду м. Києва службовим приміщенням, яке б відповідало вимогам щодо здійснення судочинства та зобов'язано Державну судову адміністрацію України створити суддям Дарницького районного суду м. Києва належні умови праці, забезпечивши їх не пізніше 31.08.2008 року службовим приміщенням, яке буде відповідати певним.
Постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України відкриті виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчих документів № 2-а- 35-1/06, виданих 16 серпня 2007 року Печерським районним судом м. Києва.
Вказаним постановами боржнику встановлений строк до 22 січня 2008 року для добровільного виконання рішення суду.
В ході здійснення виконавчих проваджень державний виконавець звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року у задоволенні заяви старшого державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.
Зважаючи на те, що рішення суду Державною судовою адміністрацією України добровільно не виконане, старшим державним виконавцем на підставі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу боржника - ДСА України направлено вимогу від 25 липня 2013 року згідно якої боржника зобов'язано виконати рішення у строк до 29 липня 2013 року.
02 серпня 2013 року на адресу ДСА України направлено повторну вимогу про необхідність виконання рішення у строк до 09 серпня 2013 року.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За несвоєчасне виконання судового рішення, 23 серпня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. винесено постанови у виконавчих провадженнях № 12477420, № 4849630, № 4849478, №12477418, №12477419, № 12477422, №12477421, №4847001, №4844663, № 12477423 про накладення на Державну судовому адміністрацію України штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувані постанови державний виконавець виходив з того, що боржник у межах строків, визначених вимогами від 25 липня 2013 року та 02 серпня 2013 року, рішення суду не виконав, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для винесення постанов про накладення штрафу.
Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, при прийнятті рішення про застосування щодо боржника санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 цього Закону, державний виконавець повинен встановити, що судове рішення не виконано, а також те, що рішення суду не виконано без поважних причин.
Крім того, як зазначено у п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності держаної виконавчої служби"( із змінами від 21.05.2012 року №5, та від 14.09.2012 року № 10) за яким судам надано роз'яснення: що постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника належить до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
В мотивувальних частинах оскаржуваних постанов відсутнє обґрунтування прийнятих державним виконавцем рішень про накладення стягнень лише зазначено, що боржником рішення суду не виконано, та наведено опис проведених виконавцем виконавчих дій. Таким чином, висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, якого він дійшов без належного з"ясування причин невиконання рішення суду, є передачсним.
Крім того, суд надає оцінку тій обставині, що оскаржувані постанови не відповідають за формою пунктам 10.2, 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5. В порушення вищенаведених пунктів постанови винесені виконавцем без затвердження начальника органу державної виконавчої служби.
Згідно частин 1 та 3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу на позивача.
Керуючись вимогами ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 9, 11, 18, 71, 158-163, 181 КАС України, ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження ", суд -
Позов Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчих провадженнях № 12477420, № 4849630, № 4849478, №12477418, №12477419, № 12477422, №12477421, №4847001, №4844663, № 12477423 на Державну судову адміністрацію України штрафів протиправними.
Постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. винесених у виконавчих провадженнях № 12477420, № 4849630, №4849478, № 12477418, № 12477419, № 12477422, № 12477421, № 4847001, № 4844663, № 12477423, про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафів скасувати.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя