03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/13670/2013 Головуючий у першій інстанції - НаборознякМ.І.
Доповідач - Оніщук М.І.
30 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В А.,
при секретарі Телятник І.М.,
за участю:
представника стягувача Мазуркевича М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Кредитної спілки «АККОРД» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року по цивільній справі за скаргою Кредитної спілки «АККОРД» на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу,
У липні 2013 року КС «АККОРД» звернулась до суду із скаргою, в якій просила визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.06.2013, посилаючись на її передчасність і незаконність, оскільки рішення суду не виконано.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.07.2013 скаргу залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі КС «АККОРД» просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги, оскільки вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і дійшов хибного висновку про відсутність підстав для скасування постанови про повернення виконавчого документа.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів, визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника апелянта, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Разом з цим, ч. 3 вказаної статті визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Залишаючи скаргу без задоволення суд першої інстанції виходив з правомірності рішення державного виконавця щодо повернення стягувачу виконавчого документа.
Натомість зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 210, 213 ЦПК України та не є мотивованою і обґрунтованою.
Так, ст. 210 ЦПК України визначено зміст ухвали суду, зокрема, п. 3 вказаної норми передбачено, що ухвала суду, що постановляється як окремий процесуальний документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Стаття 213 ЦПК України закріплює, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (стаття 213 ЦПК України).
Вказаним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала не відповідає, оскільки суд першої інстанції належним чином не мотивував і не обґрунтував, з посиланням на норми матеріального права, висновок про відсутність підстав для задоволення скарги.
У відповідності з нормами Конституції України та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень покладено законом на Державну виконавчу службу України, а порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Суд першої інстанції в ухвалі не вказав норм матеріального закону з якими узгоджуються дії суб'єкта оскарження щодо винесення оскаржуваної постанови.
Також зі змісту ухвали вбачається, що суд не дав оцінки доводам заявника, викладеним в скарзі, обмежившись лише посиланням про те, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішення державного виконавця є правомірним.
Вищеозначене узгоджується і з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009.
Більш того, слід зазначити, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що до суду з даною скаргою, 04.07.2013, звернулась КС «АККОРД», як стягувач у виконавчому провадженню, проте, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2013, було задоволено заяву КС «АККОРД» та замінено сторону виконавчого провадження з КС «АККОРД» на ОСОБА_3 у зв'язку з укладенням останніми договору відступлення права вимоги.
При цьому, заявник вказував, що державний виконавець не вчинив дій, передбачених законом, щодо заміни стягувача і передчасно повернув виконавчий документ 10.06.2013, так як в цей же день судом було винесено ухвалу про заміну стягувача.
Вказаній обставині та доводам заявника суд не дав відповідної правової оцінки та, як наслідок, не вжив відповідних процесуальних заходів, за наявності до того підстав.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом належної правової оцінки ні доводам заявника, ні матеріалам виконавчого провадження є законними та обґрунтованими.
Також заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не виконав вимог процесуального закону щодо належного повідомлення заявника про час та місце розгляду скарги, оскільки матеріали справи не містять даних про отримання заявником повідомлення суду, що не узгоджується з вимогами ст.ст. 74, 76, 386 ЦПК України.
Більш того, в порушення вимог ч. 3 ст. 387 ЦПК України, суд першої інстанції розглянувши скаргу залишив її без задоволення, в той час як вказана норма процесуального закону передбачає, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У відповідності з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, визначені ст. 311 ЦПК України, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене та враховуючи зміст заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а саме, скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вимоги апеляційної скарги щодо постановлення судом апеляційної інстанції нової ухвали по суті скарги, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «АККОРД» - задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді