03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/14512/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Букіна О.М.
Доповідач: Українець Л.Д.
30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Шебуєвої В.А.,
при секретарі - Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійснення права власності.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод шляхом виселення (а.с.42).
У мотивування позовних вимог посилалася на те, що 19.04.2013 року між нею та ОСОБА_6 в особі її представника ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 відмовляється добровільно виселитись з квартири, належної їй на праві власності, хоча він не є членом її сім'ї та вона не надавала йому право користуватися належним їй нерухомим майном.
Враховуючи те, що спірне житло їй необхідне для проживання в ньому, просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженням квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із зазначеної квартири.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114, 70 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення вимог відповідача.
Зазначає, що рішення суду є передчасним, оскільки в нього відсутнє інше житло.
Крім того, вважає, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 19.04.2013 року є недійсним. Він звернувся до суду з відповідним позовом, тому суд першої інстанції повинен був зупинити провадження в справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості з огляду на таке.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.04.2013 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в особі її представника ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №602 (а.с.6-7).
ЗгідноВитягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.04.2013 року, позивач ОСОБА_4 є єдиним власником спірної квартири (а.с.8).
З довідки форми №3 від 21 серпня 2013 року за №1831 вбачається, що в зазначеній квартирі з липня 1998 року зареєстрований та проживає відповідач ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_4 не зареєстрована (а.с.44).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року, встановлено, що відповідач у 1997 році був вселений у спірну квартиру за згодою ОСОБА_6, як член сім»ї останньої, а саме як чоловік доньки власника житла (а.с.64-76).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона є новим власником квартири, проте відповідач добровільно звільнити спірну квартиру відмовляється.
В суді першої інстанції в якості свідків були допитані ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які зазначили, що ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі та поставив замок на вхідних дверях однієї із кімнат.
Зазначені в показах свідків обставини відповідач визнав.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 150 ЖК Української РСР та ч.1 ст.383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Відповідачем у справі не оспорюється те, що він не є членом сім'ї позивача та вона не надавала йому згоди на користуватися належною їй на праві власності квартирою.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що право користування членів сім»ї власника квартири кореспондується та є похідним від права власності на квартиру.
Таким чином з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.04.2013 року, право власності ОСОБА_6, за згоди якої відповідача було вселено в спірне жиле приміщення, припинилося в силу ст.346 ЦК України (й відповідно припинилось право користування не тільки самого власника, а і усіх членів його сім'ї) та виникло у ОСОБА_4, яка в свою чергу не надавала згоди на користування спірною квартирою ОСОБА_2
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на те, що він має право користуватися спірним житловим приміщенням, оскільки він втратив право користування спірним житлом після укладення договору купівлі-продажу від 19.04.2013 року.
У силу ст. 391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи те, що відповідач не є членом сім'ї нового власника квартири, дозволу на його вселення у квартиру новим власником надано не було, право користування було припинене з часу купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги та усунув перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_2.
Не є підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на те, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження в справі з урахуванням того, що ним пред'явлено позов про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 19.04.2013 року недійсним,оскільки така підстава для скасування судового рішення не визначена ст. 309 ЦПК України.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий:
Судді: