03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/14324/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко С.В.
Доповідач: Українець Л.Д.
30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Шебуєвої В.А.,
при секретарі - Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року в справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції міста Києва Клименка Олексія Олександровича
У серпні 2013 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Клименка Олексія Олександровича.
В мотивування вимог посилалося на те, що 29 липня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Клименком Олексієм Олександровичем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих підстав що, виконавчий документ суперечить ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому не зазначені відомості про ідентифікаційний податковий номер божника.
Разом з тим, стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає вимоги обов'язкової складової виконавчого листа щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника.
У зв'язку з наведеним просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у міста Києві від 29.07.2013 року щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-4156 від 25.02.2013 року, виданим Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» матеріальної шкоди в сумі 4 158, 52 грн. та судових витрат в розмірі 214, 60 грн., на загальну суму 4 373 гривні 12 коп.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-4156 від 25.02.2013 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року в задоволенні скарги ПрАТ «СК «ВУСО» відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ПрАТ «СК «ВУСО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення вимог скарги.
Звертає увагу на те, що стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає вимоги обов'язкової складової виконавчого листа щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, тому виконавчий лист № 2-4156 від 25.02.2013 року відповідає вимогам законодавства, а отже підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПрАТ «СК «ВУСО» , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції підставно виходив з її недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року позов ПрАТ «СК «ВУСО» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» матеріальну шкоду у порядку регресу у розмірі 4158 грн. 52 коп., судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп., а всього стягнуто 4373 грн. 12 коп. (а.с.6).
25.02.2013 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-4156 на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києві від 12.10.2012 року (а.с.7-8).
25 липня 2013 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до начальника Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві із заявою на виконання виконавчого листа № 2-4156 від 25.02.2013 року (а.с.9).
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Клименка Олексія Олександровича від 29.07.13 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2-4156, виданим Деснянським районним судом міста Києва від 25.02.13 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» заборгованості у розмірі 4 373,12 грн.(а.с.10).
Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначено не відповідність виконавчого документа вимогам п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому не зазначено ідентифікаційний код боржника.
Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання ПрАТ «СК «ВУСО» на те, що стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов'язкового зазначення у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
З аналізу зазначеної статті випливає, що вимога про зазначення у виконавчих документах ідентифікаційний номеру боржника є обов'язковою.
Необов'язковими, в свою чергу, є інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
З виконавчого листа № 2-4156 від 25.02.2013 року вбачається, що ідентифікаційний код боржника в ньому не зазначений.
Пунктом 6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Враховуючи те, що постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 29.07.13 року прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть постановленої ухвали не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий:
Судді: