29 жовтня 2013року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Усика Г.І., Головачова Я.В.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15.07.2013 у справі за позовною заявою Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та поруки, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.07.2013 провадження у справі за позовом Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та поруки - закрито в частині заявлених вимог Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» про стягнення заборгованості за договором позики.
Справа № 755/3605/13
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/14142/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Галаган В.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема вказує на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2013 провадження по даній цивільній справі в частині позовних вимог до юридичної особи було закрито, проте ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.03.2013 ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання представник позивача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи представник позивача Боскін О.Л. повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема судові повістки-повідомлення направлялися на вказані ним адреси, а саме: м. Київ, вул. М.Житомирська, 8; м. Київ, вул. Луначарського, Ѕ кв.614 та м. Київ, бул. Т. Шевченка, 4 кв.157 (т.3 а.с.19, 41, 67, 92). Як вбачається із повідомлень про вручення, направлену судову кореспонденцію на ім'я Боскіна О.Л. на адресу м. Київ, вул. М. Житомирська, 8, було отримано уповноваженою на те особою та Адвокатським об'єднанням «Юридична консультація Печерського району» в подальшому перенаправлено на адресу м. Київ, вул. Луначарського, Ѕ кв.614, оскільки Боскін О.Л. вибув із вказаного місця (т. 3 а.с. 61, 62, 93, 96, 27). Судова повістка-повідомлення направлена на адресу м. Київ, бул. Т. Шевченка, 4 кв. 157 не була вручена Боскіну О.Л., оскільки повернулася до суду із відміткою поштового відділення «немає» (а.с. 94). Крім цього, окремо судова повістка-повідомлення була направлена на адресу позивача Filgate Credit Enterprises Livited, 82 A Arch. Makariou avenue, office 301, Nicosia, 1077,Cyprus. А отже, судом вжиті всі необхідні заходи для повідомлення позивача про розгляд справи апеляційним судом. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що представник позивача звернувся до суду із заявою, напередодні судового засідання, і ця заява подана безпосередньо до суду, а отже представник мав можливість отримати інформацію про дату призначеного судового розгляду. Також, необхідно відмітити, що така інформація міститься на сайті Апеляційного суду м. Києва і є загальнодоступною. Враховуючи наведене, положення ст. 303-1, ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача.
Представник відповідача ТОВ «Призма Бета» заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Постановляючи оскаржувану позивачем ухвалу, суд першої інстанції виходив з предмету спору та вважав, що оскільки позивачем Компанією «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» пред'явлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета», зумовлює виникнення між сторонами правовідносин, які пов'язані з здійсненням господарської діяльності суб'єктів господарювання, за суб'єктним складом сторони процесу (позивач та відповідач) є юридичними особами, тому вважав спір господарсько-правовим, що зумовлює розгляд спору в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди загальної юрисдикції розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За правилами ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2013 року Компанія «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Призма Бета», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та поруки. Предметом позову є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів ТОВ «Призма Бета» та ОСОБА_2 на користь позивача Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» заборгованості за договором позики від 03.09.2007 та договором поруки від 16.02.2013 із встановленням обмеження відповідальності до 2000,00 доларів США. Також до предмету спору включено позовні вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «Призма Бета» на користь позивача Компанії «Філгейт Кредіт прайзіс Лімітед» суми заборгованості за договором позики від 03.09.2007, не забезпеченої порукою, у розмірі 55 301 710, 66 доларів США, з підстав, що містить зміст поданої позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником; між кредитором і поручителем, й ці ж відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз'яснень, викладених у абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за чч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17) або ГПК України (ст.ст. 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Згідно зі ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Установивши, що у справі, яка розглядається, між сторонами виник спір про солідарне стягнення заборгованості за договором позики з позичальника та поручителя, при цьому договори позики укладені 03.09.2007 між юридичними особами - Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» та ТОВ «Призма Бета», а договір поруки від 16.02.2013 укладений в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Призма Бета» між юридичною особою - Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» та фізичною особою ОСОБА_2 і обмежується відповідальністю на суму 2000,00 доларів США, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в одне провадження не можуть бути об'єднані вимоги позичальника до іншої юридичної особи, які виникли з укладеного між ними договору щодо солідарного обов'язку відповідати перед позикодавцем за неналежне виконання позичальником умов договору, та до фізичної особи поручителя за договором поруки, та про те, що позовні вимоги до юридичної особи - позичальника підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказана правова позиція була викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 29.02.2012 у справі № 6-34051вов10, що переглядалась з приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене , колегія суддів приходить до висновку, що постановлена у справі ухвала є законною і обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Компанії «Філгейт Кредіт Ентерпрайзіс Лімітед» - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15.07.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарження в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: