29 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Усика Г.І., Головачова Я.В.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2013 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», Національної спілки письменників України, за участю третьої особи ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В травні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив скасувати наказ про його звільнення від 12.02.2013 №7-К, поновити його на посаді заступника Генерального директора Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників» та з урахуванням уточнень, просив також про стягнення середнього заробітку, який на час розгляду справи склав 18891,72 грн. та зобов'язати відповідача оплатити лікарняний за період з 13.02.2013 по 25.02.2013.
Справа № 757/9864/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/12339/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на незаконне його звільнення з займаної посади, оскільки з його боку було відсутнє одноразове грубе порушення трудових обов'язків та на час звільнення знаходився на лікарняному.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2013 позов ОСОБА_1 до Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників», Національної спілки письменників України, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволений частково.
Стягнуто з Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18891,72 грн.
Зобов'язано Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників» здійснити розрахунок на підставі листка непрацездатності №549600 та провести їх виплату ОСОБА_1.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в сумі 4000 грн. допущено до негайного виконання.
В задоволенні вимог про скасування наказу від 12.02.2013 №7-К - відмовлено.
Стягнуто з Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників» в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», подано апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність його принципам законності і обґрунтованості, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, так як вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував в повній мірі підстави звільнення позивача. Наполягаючи на законному звільненні позивача із займаної посади, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності, а наказ про звільнення виданий заступником Генерального директора Підприємства Національної спілки письменників «Дирекція управління майном Національної спілки письменників» таким, що суперечить вимогам п. 5.5 Статуту даного Підприємства, що дало суду підстави для його поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за лікарняним листком. Відмова в одержанні наказу, зазначена в акті від 12.02.2013, не прийнято судом до уваги, оскільки в ньому зазначається про відмову в одержання наказу 12.04.2013.
Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.
Відповідно до ст.ст.21,24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.
Судом встановлено, що 27.02.2012 ОСОБА_1 рішенням секретаріату Національної спілки письменників України (далі-НСПУ) був призначений на посаду Генерального директора Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» з 12.03.2012 /а.с.11/. Відповідно до виписки серія ААВ № 777038 та довідки серія АВ № 070040 з Єдиного державного реєстру, уповноваженими особами Підприємства НСПУ «Дирекція правління майном НСПУ» 21.03.2012 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, керівником значиться ОСОБА_1./а.с.12-19/
Постановою секретаріату НСПУ протокол № 21 від 19.11.2012 було вирішено, затвердити на посаді директора Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» ОСОБА_2, а чинного директора ОСОБА_1 перевести на посаду заступника директора Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція з управління майном НСПУ». 11.12.2012 президія ради НСПУ своїм рішенням підтримала позицію секретаріату НСПУ /а.с.20/.
Згідно наказів № 63-К від 23.11.2012, № 71-К від 11.12.2012, ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків Генерального директора Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» /а.с.21-22/.
В наказі № 64-К від 23.11.2012, Генеральний директор Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» зазначено про те, що ОСОБА_1 переведено тимчасово на посаду заступника Генерального директора Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» з 23.11.2012 по 15.02.2013 /а.с.23/.
Відповідно до довідки серія АВ № 070040 з Єдиного державного реєстру зміна керівника Підприємства НСПУ «Дирекція з управління майном НСПУ» відбулась лише 17.01.2013.
Згідно п. 5.4. Статуту ПНСПУ «Дирекція з управління майном НСПУ» Генеральний директор зараховується на посаду за наказом Голови НСПУ із подальшим затвердженням його кандидатури на засіданні президії ради НСПУ на контрактній основі терміном не більше п'яти років.
12.02.2013 видано наказ №7-К «Про звільнення заступника генерального директора ПНСПУ «Дирекція з управління майном», згідно якого ОСОБА_1 звільнений з посади заступника генерального директора Підприємства НСПУ «Дирекція з управління майном НСПУ» з 12.02.2013, згідно пі ст.41 КЗпП України, в зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків, перевищенням службових повноважень.
Вказаний наказ підписаний Заступником Генерального директора ПНСПУ «ДУМ НСПУ» ОСОБА_2
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 Постановою секретаріату НСПУ протокол № 21 від 19.11.2012 був затверджений на посаді Генерального директора Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» та згідно наказів № 63-К від 23.11.2012, № 71-К від 11.12.2012, приступив до виконання обов'язків.
Даних про призначення іншої особи на посаду Генерального директора Підприємства НСПУ «Дирекція управління майном НСПУ» матеріали справи не містять і заперечення позивача щодо власного звільнення обґрунтовуються іншими обставинами.
Згідно п. 5.5 Статуту Підприємства НСПУ «Дирекції управління майном НСПУ» Генеральний директор призначає і звільняє з роботи своїх заступників, з обов'язковим погодженням із головою НСПУ.
12.02.2013 Генеральний директор Підприємтва НСПУ «Дирекції управління майном НСПУ» ОСОБА_2 звернувся до Голови НСПУ ОСОБА_5 щодо надання згоди на звільнення заступника ОСОБА_1 згідно пі ст.41 КЗпП України.
На вказаному поданні міститься погодження від 12.02.2013 хоча і без зазначення посади та прізвища особи яка його надала, проте позивачем не заперечується наявність повноважень щодо погодження особи,що здійснила таке погодження.
За наведених обставин, колегія судів приходить до висновку, що наказ про звільнення позивача був виданий уповноваженою особою і з додержанням порядку встановленого статутом даного Підприємства, а зазначення «заступник» має помилковий, технічний характер. А отже, висновок суду першої інстанції про те, що наказ про звільнення позивача суперечить вимогам п. 5.5 Статуту даного Підприємства не відповідають обставинам справи.
Відповідно до частини 2 статті 41 КЗпП України розірвання трудового договору у випадках, передбачених цією статтею, має здійснюватися з дотриманням вимог частини третьої статті 40 КЗпП, в якій, зокрема, зазначено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається в період тимчасової непрацездатності працівника, а також у період його перебування у відпустці.
З матеріалів справи вбачається, що листок непрацездатності позивачу був виданий Центральною районною поліклінікою Оболонського району м. Києва 12.02.2013, проте період непрацездатності вказаний з 13.02.2013 по 22.02.2013 /а.с.26-28,112/
В ході розгляду справи позивач визнає, що в день звільнення - 12.02.2013 був присутнім на роботі, ним були надані пояснення з приводу укладення договору оренди без відповідного погодження, під час обідньої перерви відчув значне погіршення здоров'я, в зв'язку з чим звернувся до лікаря, про це зазначено і в його позовній заяві.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності колегія суддів вважає помилковим.
Посилання позивача на відсутність з його боку грубого порушення трудових обов'язків, оскільки раніше ним підписувались аналогічні договори і жодних претензій з боку НСПУ не надходило, що міститься в клопотанні про збільшення позовних вимог від 18.07.2013, не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки не спростовують наведені відповідачем доводи щодо порушення позивачем умов статуту.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні з позовом до суду позивач не зазначав вказані обставини в якості підстав поновлення його на роботі, клопотання про збільшення позовних вимог від 18.07.2013 стосувалось уточнень сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу і його формулювання свідчить про відсутність заяви про зміну підстав позову, що є необхідним виходячи з вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України. Також із тексту оскаржуваного рішення не вбачається, що судом першої інстанції здійснювалось дослідження вказаних обставин та їм не надана відповідна правова оцінка.
За наведених обставин, порушень діючого трудового законодавства, які свідчили б про незаконність звільнення позивача не вбачається, а тому відсутні підстави для поновлення позивача, стягнення на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання відповідача здійснити оплату тимчасової непрацездатності позивача.
Оскільки підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі відсутні, то вирішення питання про строки звернення до суду з даними вимогами принципового значення не мають.
Отже, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).
На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ»- задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2013 - скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», Національної спілки письменників України, за участю третьої особи ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: