15 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (далі - Виконком) про визнання протиправними дій та недійсним рішення,
У липні 2011 року ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до Виконкому про визнання протиправними дій та недійсним рішення.
На обґрунтування позову зазначили, що 8 жовтня 2008 року Виконком виніс рішення з порушенням норм чинного законодавства. На думку позивачів, рішення № 818 «Про визначення виконавців послуг з управління житловим фондом, який знаходиться в комунальній власності міста» (далі - рішення № 818), яким виконавцями послуг з управління житловим фондом визначені товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембудсервіс», товариство з обмеженою відповідальністю «Добробит», є регуляторним актом, а тому це рішення мало було офіційно оприлюднено у друкованих засобах масової інформації.
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 25 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення № 818, яким погоджено виконавців послуг з управління, а також сформовано та затверджено ціну за послуги з управління як ціну за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідно до затверджено тарифу, зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) офіційному оприлюдненню підлягають рішення ради, які носять нормативно-правовий характер, а не рішення виконавчих комітетів рад.
Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України частини п'ятої статті 59 Закону № 280/97-ВР, частини п'ятої статті 12, статті 36 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_10 додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року (справа № К-292/09), 12 січня 2012 року (справа № К-20874/08), 10 липня 2012 року (справа № К-/9991/39854/11), 31 січня 2012 року (справа № К-38503/09), які на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом наведених норм права.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2013 року.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції зазначив, що спірним рішенням Виконкому тарифи у сфері житлово-комунальних послуг не встановлювалися, а визначалися виконавці послуг з управління житловим фондом, який знаходиться у комунальній власності міста, а отже, таке рішення не має нормативно-правового характеру, не є регуляторним актом та не має оприлюднюватися.
У справах, на рішення в яких посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України зазначив, що рішення виконавчих комітетів міських рад про узгодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій є регуляторними актами, у зв'язку з чим на них поширюються вимоги, визначенні статтею 36 Закону № 1160-IV, в частині необхідності оприлюднення проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу.
Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.Б. ГусакП.В. Панталієнко
О.А. КороткихО.Б. Прокопенко
О.В. Кривенда О.О. Терлецький
В.Л. МаринченкоЮ.Г. Тітов