Копія
Іменем України
Справа № 2а-7607/12/0170/28
22.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Горошко Н.П.
секретар судового засідання Міщенко М.М.
за участю сторін:
представник позивача, Заступника прокурора м. Ялта - Степаненко Тетяна Олексіївна, посвідчення № 005771 від 25.09.2012,
представник позивача, Державного підприємства "Лівадія" - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,
представник позивача, Міністерства аграрної політики та продовольства України - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,
представник відповідача, Кореїзської селищної ради - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,
представник відповідача, Управління Держземагенства у м. Ялті АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,
представник третьої особи, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, довіреність № 2008 від 25.07.12,
представник заявника апеляційної скарги, Прокуратури АР Крим - Степаненко Тетяна Олексіївна, посвідчення № 005771 від 25.09.2012,
розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б.) від 12.06.13 у справі № 2а-7607/12/0170/28,
за позовом Заступника прокурора м.Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01000)
Державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98655)
до Управління Держземагенства у м. Ялті АР Крим (вул. Руданського, 7, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
Кореїзської селищної ради (вул. Севастопольське шосе, 27, Кореїз, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98670)
третя особа: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Крим, 98600)
заявник апеляційної скарги Прокуратура АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м.Сімферополь, 95015)
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Прокуратура АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури АР Крим, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 22.10.2013, представник заявника апеляційної скарги та позивач підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Другі позивачі та відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, заявника апеляційної скарги, 3-ої особи, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державного підприємства "Лівадія", Міністерства аграрної політики та продовольства України до Кореїзської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялта АРК у якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради № 1338 від 04.02.09; - зобов'язати Управління Держкомзему в м. Ялта АРК вчинити дії щодо скасування реєстрації запису про державну реєстрацію документа що посвідчує право на земельну ділянку - на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№ 972511, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900700078 вартістю 4102,50грн.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Рішенням Кореїзської селищної ради від 04.02.2009 №1338:
- затверджено схему генерального плану земельної ділянки гр. ОСОБА_3 площею 0,1500 га. за адресою: АДРЕСА_2;
- затверджений Акт вибору і обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і споруд (присадибна ділянка) громадянці ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;
- затвердити проект землеустрою по відведенню земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 площею 0,1500 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і споруд за адресою: АДРЕСА_2;
- передано громадянці ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1500га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і споруд за адресою: АДРЕСА_2, із земель Кореїзської селищної ради, в тому числі по угіддях згідно форми 6-зем: рядок 12.3 шифр 96 - "Землі не передані у власність, що не надані в користування у межах населеного пункту", проектні дані формою 6-зем: рядок 2.4 шифр 22, в тому числі по угіддях «забудовані землі, в т.ч. під житловою забудовою одне і двоповерховою» (графи 34,35) Кадастровий номер 0111947100:01:002:0281.
- цільове використання земельної ділянки і його код згідно УКЦИЗ: 1.8 «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва».
Так, на підставі вказаного рішення, ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 972511 від 08.04.2009р.
Проте, на думку прокурора, земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка надана у власність гр. ОСОБА_3 фактично знаходилась в межах земельної ділянки, яка була надана в користування ДП «Радгосп-завод «Лівадія» згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КМ №002303 від 18.12.1999р.
Таким чином, в якості єдиного обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурором надана план-схема розташування земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 відносно меж радгоспу-заводу «Лівадія» м:2000, яка виконана інженером-геодезистом ОСОБА_7 на підставі матеріалів, наданих прокуратурою міста Ялти.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході судового процесу, прокурором не підтверджені кваліфікація та компетентність вказаної особи, докази наявності у неї відповідних спеціальних знань та навичок, суду надано не було.
Згідно з частиною 1 статті 81 КАС України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Так, з метою з'ясування фактів, щодо накладення земельних ділянок, ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2012 по справі було призначено судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Судова експертна палата", де на вирішення експерта було поставлено наступне питання: Чи входить земельна ділянка площею 0,15, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯЖ №972511, до меж земельної ділянки площею 91,17 га., яка находиться у постійному користуванні ГП "Лівадія", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №002303 від 18.12.1999 ?
Відповідно до висновку №239-19/10 судової будівельно-технічної експертизи відповісти на питання чи «Входить земельна ділянка, площею 0,1500га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯЖ № 972511, в межі ділянки площею 91,17га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Лівадія», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002303 від 18.12.1999» не представляється можливим у зв'язку з відсутністю повної технічної документації на земельну ділянку, площею 91,17 га, переданого в користування радгоспу-заводу «Лівадія» на підставі Державного акту серії ІІ-КМ № 002303, і не відповідності Державного акту серії ІІ-КМ №002303 каталогу координат «Технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натуру», на підставі якої видається державний акт.
Більше того, третьою особою надані до матеріалів справи фотографічні матеріали місцерозташування земельної ділянки, з яких вбачається, що вона заходиться в межах житлової багатоповерхової забудови.
Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що питання при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
В постанові від 26.03.2012 у справі №5002-24/216-2011 за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Ялтинської міської ради, приватного підприємства "АІР МАКС", третя особа - державне підприємство "Лівадія", про визнання недійсними рішень, договору оренди земельної ділянки та спонукання до повернення земельної ділянки, Верховний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою (її частиною), яка надана в користування ДП «Лівадія», оскільки вказана земельна ділянка відноситься до державної власності, а повноваження щодо розпорядження нею належать відповідним органам державної влади.
Згідно з частиною 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані прокурором докази не є достатніми та переконливими стосовно місцезнаходження спірної земельної ділянки, в той час, як рішення Кореїзської селищної ради від 04.02.2009 №1338 взагалі не містить пункту щодо її вилучення у попереднього землекористувача, що вказує на те, що земельна ділянка до моменту її надання ОСОБА_3 відносилась до земель не переданих у власність або користування в межах населеного пункту.
Відтак, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування рішення № 1338 від 04.02.09 та скасування реєстрації запису про державну реєстрацію документа що посвідчує право на земельну ділянку - на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№ 972511, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900700078 вартістю 4102,50.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тому суд має дослідити всі обставини справи, які можуть бути використані для захисту інтересів особи.
Частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується конституційним принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, колегія суддів виходить з того, що нормативні акти та дії державної влади мають бути підпорядковані праву як мірі загальної та рівної для всіх свободи і справедливості.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Колегія суддів, зазначає, що оскільки рішення Кореїзської селищної ради виконані, тобто ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, розпорядилась своїм майном, отже спірні рішення, які мають фактично "одноразову дію", не підлягають скасуванню.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії та північної Ірландії" викладена правова позиція згідно якої, якщо громадянин отримав майно від держави, то подальше його позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України "Про дію міжнародних договорів на території України", Закону ''Про міжнародні договори України" та Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" стали невід'ємною частиною національного законодавства, мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Поряд з цим, Конвенція має ту особливість, що її положення, забезпечуючи принцип невичерпності прав і свобод особи, містять значну кількість оціночних і абстрактних понять, які тлумачаться Європейським судом через судові рішення.
Згідно з Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477 практика Європейського Суду і Європейська Конвенція застосовуються в Україні при прийнятті рішень. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського Суду свідчить, що втручання державної влади у користування права на майно має бути законним.
Міністерством юстиції України проаналізовані постановлені Європейським судом з прав людини 204 рішення щодо України, з яких у 200 констатовано порушення „Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини" 1950 року з боку держави та виділені системні проблеми, які призводять до неодноразового визнання судом порушень Конвенції, зокрема, участь прокурора в процесі.
В своїй практиці Європейський суд наголошує, що принцип рівності процесуальних можливостей є одним із основоположних принципів права на справедливий судовий розгляд, яке закріпляється в пункті 1 статті 6 „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року. Це означає, що кожна із сторін не повинна мати явної переваги і що кожній із сторін повинна бути гарантована можливість представити свою справу на таких умовах, які не ставлять її у менш сприятливе становище у порівнянні із іншою стороною (лист ДСА від 16.11.2006 № 14-6947/06).
Стосовно клопотання Заступника прокурора м. Ялта від 22.10.2013 вх. №584/с, наданого до початку судового засідання, про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Вимоги Заступника прокурора м. Ялта, викладені в клопотанні про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи вже були предметом розгляду у проведеній судовій землевпорядній експертизі, призначеної судом першої інстанції, та відповідно до висновку №239-19/10 судової будівельно-технічної експертизи відповісти на питання чи «Входить земельна ділянка, площею 0,1500га, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯЖ № 972511, в межі ділянки площею 91,17га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Лівадія», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002303 від 18.12.1999» не представляється можливим у зв'язку з відсутністю повної технічної документації на земельну ділянку, площею 91,17 га, переданого в користування радгоспу-заводу «Лівадія» на підставі Державного акту серії ІІ-КМ № 002303, і не відповідності Державного акту серії ІІ-КМ №002303 каталогу координат «Технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натуру», на підставі якої видається державний акт.
Відтак, судова колегія вважає недоцільним призначення та проведення по справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Прокуратури АР Крим - залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.13 у справі № 2а-7607/12/0170/28 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2013 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис Н.П.Горошко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська