21 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-4757/2011/1503
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бодашко Л.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
судді -Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеській області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 16 вересня 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 16 вересня 2011 року задоволено позов та зобов'язано пенсійний орган перерахувати та виплатити позивачу державну пенсію, збільшивши її у 3,5 рази, за період з 01.01.2006 року по 18.06.2011 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Судова колегія вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням та на нього розповсюджується дія Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з рішенням Одеського апеляційного адміністративного від 21.04.2010 року - зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплатити державну пенсію, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 31.05.2009 року.
Позивачем подано заяву до пенсійного органу про підвищення йому пенсії, у 3,5 рази, відповідно до постанови КМУ від 27 грудня 2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку.
За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з чим не погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII, що визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (набрала чинності 1 січня 2006 року) передбачене збільшення розміру пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членами їх сімей у 3,5 рази.
Відповідно до підпункту 1 пункту другого вказаної постанови мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 1 групі - 540 гривень, II групі - 500 гривень, ІІІ групі - 467 гривень.
Аналіз наведених положень Закону № 796-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (втратили чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210) свідчить, що положення даної постанови підлягали застосуванню лише для перерахунку пенсій, призначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», тобто, виходячи з величини 19,91 гривні.
Перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав разовий характер.
Зазначена постанова передбачала збільшення розміру пенсії, призначеної з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 і містила в собі граничні розміри, нижче яких не може бути мінімальна пенсія за віком особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у той час, як позивачу розмір пенсії перерахований, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (згідно судового рішення, яке набрало законної сили), встановленого законами України про Державний бюджет України у відповідних роках та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приписами якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до зазначеного розміру пенсії положень Постанови №1293, оскільки це суперечить пункту 6 статті 92 Конституції України та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях по справі №К/9991/29918/11 від 16.10.2013 року та №К/9991/31929/11 від 08.10.2013 року.
Крім того позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, не зазначено поважних причин його пропуску та не поставлено питання про його поновлення, а тому це є підставою для залишення без розгляду позовних вимог, за період до 08.03.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 183-2, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеській області задовольнити.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 16 вересня 2011 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Позовні вимоги, в частині зобов'язання вчинити певні дії за період до 08.03.2011 року - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Яковлєв О.В.
Судді: Бойко А.В.
Танасогло Т.М.