15 жовтня 2013 р.Справа № 2а-5312/12/2170
Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів Федусика А.Г.,
Кравченка К.В.,
за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
26.12.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) звернувся з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому з урахуванням доповнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012р. № 0016951700, № 0016961700, № 0016971700, від 19.11.2012 року № 0025601700, № 0025611700, якими збільшено податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті на невірних висновках акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_2 обсягу річної виручки за 2009-2011 роки. Позивач зазначає, що податковим органом безпідставно включено до обсягу виручки за 2009-2011роки суми власних заощаджень підприємця, внесених на банківський рахунок, та суми компенсацій, отриманих підприємцем з бюджету в межах програми «Закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», відповідно до постанови Кабміну № 587 від 15.07.2005р. Вважаючи, що ним не перевищений обсяг виручки за рік у сумі 500 000 грн., в нього відсутній обов'язок переходу на загальну систему оподаткування та реєстрації платником податків. Відтак, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог закону.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 10.09.2012р. № 0016951700, № 0016961700, № 0016971700, від 19.11.2012 року № 0025601700, № 0025611700.
В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановленням нового судового рішення про відмову позивачу у позові в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.
Позивач з 01.04.1999р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 16.01.2008р. перебуває на податковому обліку в Бериславській МДПІ Херсонської області. У перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 не був зареєстрований як платник податку на додану вартість та знаходився на спрощеній системі оподаткування (стор.2,4 акту перевірки).
В період з 14 по 20 серпня 2012 року працівниками ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного податку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_6) за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., за наслідками якої 28.08.2012 року складений акт № 302/17/НОМЕР_6.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем:
- ст.13 Декрету Кабміну України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92, ст.177, пп.164.1 ст.164, п.176.1 ст.176 ПК України, в результаті чого занижено податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 310 446,91 грн.,
- пп.119.2 ст.119 ПК України, в результаті чого у звітність ф.№1 ДФ за 1-3 квартали 2009р., 2квартал 2010р. та 1 квартал 2011р. не включені суми виплачених доходів за ознакою « 157»,
- пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, в результаті чого не надані декларації про доходи, не подано декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009р., січень - листопад 2010р., грудень 2010р., січень-грудень 2011р.,
- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ за 2009р. на загальну суму 125 130 грн., за 2010р. на загальну суму 258 800 грн.,
- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого донараховано ПДВ за 2011р. на загальну суму 138 300 грн.
До таких висновків відповідач прийшов через встановлення в ході перевірки факту перевищення позивачем протягом 2009 - 2011 років граничного обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності (до 500 тис.грн. для платників податків, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування). У 3-му кварталі 2009р. позивач перевищив обсяг виручки за рік, тому починаючи з 4 кварталу 2009р. повинен був перейти на загальну систему оподаткування, що стало підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.
За висновками акту ДПІ 10.09.2012 року складені податкові повідомлення-рішення:
- № 0016951700 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 332 441 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 310 446,91 грн., штрафними санкціями - 21 994,51 грн.,
- № 0016961700 про застосування штрафної санкції по ПДФО за неподання податкової звітності на суму 681 грн.,
- № 0016971700 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 656 193,50 грн., в т.ч. за основним платежем на 522 230 грн., штрафними санкціями - 133 963,5 грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначених ППР рішенням
ДПС у Херсонській області від 14.11.2012р. скасовано:
- ППР № 0016971700 в частині визначених до сплати штрафних санкцій з ПДВ на суму 16 480 грн., в іншій частині ППР залишено без змін,
- ППР № 0016961700 в частині визначених до сплати штрафних санкцій в розмірі 1 грн., в іншій частині ППР залишено без змін.
На підставі викладеного 19.11.2012р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0025601700 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 639 713 грн., в т.ч. за основним платежем на 522 230 грн., штрафними санкціями - 117 483 грн.,
- № 0025611700 про застосування штрафу по ПДФО в розмірі 680 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з позицією позивача, що внесені підприємцем на свій банківський рахунок для розвитку власної підприємницької діяльності, рівно як бюджетні кошти, які надані позивачу в якості компенсації витрат на певні роботи в рамках бюджетної програми «Закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» відповідно до постанови Кабміну № 587 від 15.07.2005р., не повинні включатися до складу оподаткованого доходу. Відтак, позивач не перевищив граничного розміру виручки, тому не повинен реєструватися платником податків.
Судова колегія, погоджується з висновком суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 (далі - Указ № 727/98), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, якою передбачено надання фізичним особам права перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000грн.
Цією ж статтею Указу закріплено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до ст.5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки.
У зв'язку з відсутністю у законодавчих актах України визначення терміна "виручка" саме для господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, судом першої інстанції правильно застосоване поняття "дохід". Відповідно до пп.1, 2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Пунктом 1.3 цієї статті передбачено, що дохід з джерелом його походження в Україні - є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Положеннями ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподаткований доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Стаття 5 Декрету регулює питання щодо сум виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, відповідно до якої до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в періоді, за який здійснюється оподаткування, не включаються: суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних заощаджень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому числі в іноземній валюті.
З прийняттям ПКУ позиція законодавця не змінилась, відповідно до п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Аналізуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що визначальним при вирішення питання віднесення будь-якої грошової суми до складу доходів, є встановлення факту отримання її від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.
З акту перевірки вбачається, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (стор. 3 акту). Як пояснив представник позивача, розрахунки за продаж вирощеної продукції позивач здійснює виключно в безготівковій формі.
Зазначені обставини виключають отримання готівки за продукцію, які б позивач міг внести на свій рахунок, як власні заощадження.
Податковим органом, в силу ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано відомостей, що внесені на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 власні заощадження, є доходом від здійснення будь-якої діяльності.
Суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, яка є платником єдиного податку, за певних умов може отримувати кошти у вигляді дотацій, компенсацій, субсидій. У цьому випадку це бюджетні кошти , які надані в якості компенсації витрат на певні роботи в рамках бюджетної програми 2801350 "Закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними", затвердженої Постановою КМУ від 15.07.2005 № 587 (далі - Постанова № 587). Для з'ясування правомірності включення (або невключення) їх до бази, визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно визначитися з природою цих коштів та метою їх зарахування на рахунок платників податку. Кошти, отримані суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, надаються для покриття витрат, пов'язаних з розвитком виноградарства, садівництва і хмелярства, і їх не можна вважати виручкою в розумінні ст.1 Указу № 727/98, оскільки відсутня діяльність від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
З прийняттям ПКУ питання врахування цих коштів при визначенні розміру виручки набуло закріплення у правовій нормі. Відповідно до п. 4 п.292.11 ст.292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються: суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм. Отримані ФОП ОСОБА_2 кошти, надійшли з бюджету, розпорядником коштів є Мінагрополітики, кошти виділялись за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".
Таким чином, позивачем доведено та податковим органом не спростовано, що позивач у 2009-2011 роках правомірно не включив до складу оподаткованого доходу суми внесених ним заощаджень та суми, отримані з бюджету, як компенсація в межах державної програми.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: А.Г.Федусик
Суддя: К.В.Кравченко