22 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-1006/11/1522
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Терьохін Сергій Євгенович
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на те, що в результаті бездіяльності Одеського обласного військового комісаріату, яка полягала в невиплаті підвищення до пенсії як інваліду війни 3,2-ї групи у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93р. №3551-12 в редакції Закону України від 23.11.95 р. №458, за період з 22.06.2001 р. по 31.12.2004 р., відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у проведенні перерахунку і виплаті недорахованих сум такого підвищення за вказаний період йому не доплачено частину пенсії, з урахуванням підвищення пенсії як інваліду війни, в розмірі 33240 грн. 80 коп. У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з ч.3 ст. 13 Закону України № 3551-12 від 22.10.93р. та ст.ст. 15, 25 Закону України №2262-12 від 09.04.92р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 25.03.96р.) пенсії інвалідам війни 2-ї групи підвищуються на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати підвищення до пенсії як інваліду війни у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відмови у проведенні перерахунку та виплаті недорахованих сум такого підвищення, стягнення невиплаченої частини пенсії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату, яка полягала в невиплаті ОСОБА_3 підвищення пенсії як інваліду війни 3,2-ї групи у розмірах, встановлених Законом України від 22.10.1993р. №3551-12 (в редакції Закону України від 23.11.95р. №458) з 22.06.2001 р. по 31.12.2004р. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_3 у проведенні перерахунку та виплаті недорахованих за період з 22.06.2001 р. по 31.12.2004р. сум підвищення пенсії як інваліду війни 2-ї групи. Стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_3 суму недоплаченої частини пенсії за період з 22.06.2001 р. по 31.12.2004р. з урахуванням підвищення пенсії як інваліду війни 3,2-ї групи в розмірі 33240 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права та не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку у відповідача.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає неправильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги позивача , суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок підвищення до пенсії за період з 22.06. 2001 року по 31 грудня 2004 року в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( в редакції від 23 листопада 1995 року).
Проте, при задоволенні вимог за вказаний період судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема ст. ст. 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачами права на перерахунок підвищення до пенсії як інваліду війни за період з 22.06.2001 року по 31 грудня 2004 року лише 30 грудня 2010 року. При цьому протягом 2001-2004 років позивач щомісяця отримував пенсію, а тому повинен був дізнатись про порушення свого права саме у цей період.
За таких обставин колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із зазначеним вище позовом.
Оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи по суті порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ч. 1 ст. 203 КАС України підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Семенюка Г.В.
Коваль М.П.