04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/5277/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Ликові В.В
.
розглядаючи апеляційну скаргу фермерського господарства „Вікторія"
на рішення господарського суду міста Києва
від 03.06.2013 року
у справі №910/5277/13 (суддя - Балац С.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг", м. Донецьк,
до 1. Фермерського господарства „Вікторія", с. Миколаївка, Високопільський р-н., Херсонська обл.,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімінвест-плюс", м. Донецьк,
про стягнення 75 415,49 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Григоренко В.І. - представник (довіреність б/н від 25.12.2012 року).
від відповідача 1.: не з'явилися,
від відповідача 2.: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі - ТОВ «Хімагромаркетинг», позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення в солідарному порядку з фермерського господарства «Вікторія» (надалі - ФГ «Вікторія», відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс» (надалі - ТОВ "Хімінвест-плюс», відповідач 2) боргу в сумі 73 264,50 грн. та витрат на оплату судового збору - 1 668,88 грн., а крім того, стягнення на свою користь з фермерського господарства «Вікторія» 3% річних від простроченої суми - 2 150,99 грн. та судового збору в сумі 51,62 грн., посилаючись на порушення відповідачами зобов'язань щодо своєчасної оплати поставлених засобів захисту рослин, приписи статей 526, 625, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2013 року у справі №910/5277/13 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Фë³кторія» та ТОВ «Хімінвест-плюс» на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" 73 264,50 грн. основного боргу та 16,69 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ФГ «Вікторія» на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" 2 150,99 грн. 3 % річних та 1 703,81 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, фермерське господарство «Вікторія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення в частині розміру стягнутих на користь позивача відсотків за прострочення грошового зобов'язання та в частині розподілу судових витрат між відповідачами.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 14.10.2013 року.
14.10.2013 року в судовому засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено до 28.10.2013 року.
В судовому засіданні 28.10.2013 року представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника скаржника, колегія суддів, порадившись та врахувавши, що вказана особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без її участі, за наявними у справі матеріалами.
28.10.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" було поставлено, а фермерським господарством «Вікторія» отримано засоби захисту рослин на суму 134 830,80 грн. згідно видаткової накладної № АП-04-0021 від 07.05.2012, яка з боку відповідача-1 підписана уповноваженою ним особою на отримання товарно-матеріальних цінностей та містить печатку підприємства відповідача-1. Факт отримання даного товару також підтверджується належним чином засвідченою копією довіреності ЯПК від 05.05.2012 року за № 410487, виданої відповідачем-1 на отримання від ТОВ "Хімагромаркетинг" товарно-матеріальних цінностей (а.с.7,8).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач 1 повернув частину товару позивачеві на суму 27 858,60 грн., що підтверджується прибутковою накладною від 06.11.2012 року № АП-04-0004.
Аналізуючи положення статей 180,181 Господарського кодексу України та статей 205, 638 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що на виконання договору укладеного у спрощений спосіб позивач поставив відповідачеві товар, а останній такий товар отримав. При цьому, вартість товару, з урахуванням часткового повернення, становить 106 972,20 грн.
Визначаючи правову природу правовідносин, що склалися у сторін в ході виконання такого договору, суд першої інстанції вірно зазначив, що такий має ознаки як договору поставки так і договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні приписи містить частина 1 статті 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом першої інстанції також встановлено, що з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідачем-1 перед позивачем за договором, укладеним останніми у спрощений спосіб, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС" (далі - відповідач 2) було укладено договір поруки від 08.05.2012 року № ПР-04-0028 (далі - договір поруки), за умовами якого, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1 договору відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань щодо оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної від 07.05.2012 року № АП-04-0021.
Умовами п. 1.2 договору поруки сторони погодили, що у разі порушення відповідачем-1 зобов'язання, відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
Згідно п. 1.3 договору поруки обсяг відповідальності відповідача-2 перед позивачем обмежується сплатою суми основного боргу.
Пунктом 4.3 цього договору передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо позивач на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за договором не звернеться з вимогою до відповідача-2.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).
Обгрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивач вказав на порушення з боку відповідача-1 строку оплати поставленого товару, оскільки останнім вартість отриманого ним товару була оплачена частково в сумі 33 707,70 грн., що підтверджується банківською випискою з розрахункового рахунку позивача за № 83 від 04.05.2012 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання з боку відповідача-1 грошового зобов'язання за договором, в останнього перед позивачем існує борг по сплаті отриманого товару на суму 73 264,50 грн.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 грошового зобов'язання за договором, позивач, на підставі договору поруки, звернувся до відповідача-2 із вимогою від 11.02.2013 року про сплату останнім основної заборгованості в розмірі 73 264,50 грн. на протязі трьох днів з моменту отримання зазначеної вимоги.
Дана вимога відповідачем-2 була отримана 12.02.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на листі.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, вимога позивача була залишена відповідачем-2 без відповіді та будь-якого реагування.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що належних та допустимих доказів щодо погашення відповідачем-1 та відповідачем-2 заборгованості перед позивачем останніми суду не було надано, а відтак, позовна вимога позивача про стягнення солідарно з фермерського господарства «Вікторія» та товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІНВЕСТ-ПЛЮС" основної заборгованості в сумі 73 264,50 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що скаржнику не було відомо про існування договору поруки №ПР-04-0028 від 08.05.2012 року, оскільки переговорів з ТОВ «Хімінвест-Плюс» щодо поручительства за свої зобов'язання ФГ «Вікторія» не проводило, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що дана обставина не спростовує факту існування в останнього заборгованості перед позивачем за поставлений товар у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на ту обставину, що відповідач-1 своїми діями порушив зобов'язання за договором, останній вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем-1 грошового зобов'язання, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з фермерського господарства «Вікторія» 3% відсотків річних в сумі 2 150,99 грн. за період часу з 08.05.2012 року по 05.11.2012 року та за період часу з 06.11.2012 року по 31.12.2012 року.
Місцевий господарський суд погодився з розрахунком, наведеним позивачем щодо стягнення з відповідача-1 3% відсотків річних у сумі 2 150,99 грн.
Однак, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що при здійсненні розрахунку розміру відсотків позивачем було невірно використано за 2012 рік 365 днів, оскільки кількість днів у зазначеному році становила 366 днів, відповідно розрахунок 3% відсотків річних від суми простроченого грошового зобов'язання за вищевказаний період має становити 2 145,95 грн.
Частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, судова колегія погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат, покладених на відповідачів з оплати судового збору.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2013 року у справі 910/5277/13-г - зміні.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу фермерського господарства «Вікторія» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 у справі №910/5277/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2013 року у справі 910/5277/13 в частині стягнення 3% річних змінити.
3. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
4. Стягнути з фермерського господарства «Вікторія» (74020, Херсонська область, село Миколаївка, код ЄДРПОУ 25651508 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 15, код ЄДРПОУ 30262667) 2 145,95 грн. (дві тисячі сто сорок п'ять грн. 95 коп.) - 3 % річних.
5. В іншій частині рішення залишити без змін.
6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
7. Матеріали справи № 910/5277/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Жук Г.А.
Остапенко О.М.