04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/13415/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 02.09.2013 року № 1-02/09 товариства з обмеженою відповідальністю «Укржелдорзапчасть» на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року
у справі № 910/13415/13 (суддя - Пригунова А.Б.)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Дідуна Віталія Ярославовича
до товариства з обмеженою відповідальністю «Укржелдорзапчасть»
про стягнення 71 679, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Курганський Г.М.,
від відповідача: не з'явилися
15.07.2013 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Дідун Віталій Ярославович (далі-позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укржелдорзапчасть» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті товару в сумі 71 679, 00 грн. (а.с.5-6).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті коштів за поставлений товар.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року у справі № 910/13415/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Укржелдорзапчасть» на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Дідуна Віталія Ярославовича 71 679, 00 грн. боргу та 1 720, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, ТОВ «Укржелдорзапчасть», через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом при прийнятті рішення не з'ясовано всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даної справи.
Апелянт стверджує, що висновок місцевого господарського суду про те, що між сторонами у справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів щодо обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами між сторонами.
Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, на першому судовому засіданні винесено рішення по справі за відсутності представника відповідача, що порушує право останнього на захист своїх інтересів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укржелдорзапчасть» на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року розгляд справи відкладено на 14.10.2013 року за клопотаннями представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року розгляд справи відкладено на 28.10.2013 року у зв'язку з нез'явленням апелянта.
Апелянт не скористався правом участі в судовому засіданні 28.10.2013 року, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 року заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач поставив відповідачу товар на суму 71 679, 00 грн., що підтверджено представленою у справі копією видаткової накладної №РН-0000001 від 06.04.2012 року (а.с.7), яка підписана представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.
Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за товар на суму 71 679, 00 грн.
17.04.2013 року позивачем направлено відповідачу претензію б/н від 06.03.2013 року (а.с.8), в якій просить погасити заборгованість по оплаті товару в сумі 71 679, 00 грн. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправку поштової кореспонденції (а.с.9). Претензія отримана відповідачем, але залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення 71 679, 00 грн. боргу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
За умовами ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином.
Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Києва що між сторонами у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а друга сторона (покупець) приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як свідчать матеріали справи, позивач за накладною № РН-0000001 від 06.04.2012 року передав товар, а відповідач прийняв товар та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Видаткова накладна № РН-0000001 від 06.04.2012 року відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо інше не встановлено договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і якщо в представленій в матеріалах справи накладній, яка є підставою позову не визначено строку оплати, то позивач встановив такий строк вимогою (претензія від 06.03.2013 року), що відповідає приписам ст. 530 ЦК України.
При цьому, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксує факт здійснення господарської операції, встановлення договірних відносин, а відтак і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1-2 ст. 692 ЦК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів визнає правомірними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 71 679, 00 грн.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, а саме ( ст. 64 ГПК України), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Ухвала господарського суду міста Києва від 17.07.2013 про порушення провадження у даній справі та про призначення її до розгляду на 14.08.2013 отримана відповідачем 22.07.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.4).
Таким чином, відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання та відповідно мав змогу у строк до 14.08.2013 року надати свої обґрунтовані заперечення по суті заявлених позовних вимог, а також направити свого представника для участі в судовому засіданні, призначеному на 14.08.2013 року.
При цьому, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні 14.08.2013 з наданням доказів поважності причин від відповідача до суду першої інстанції не надійшло.
За таких обставин, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року у справі № 910/13415/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укржелдорзапчасть» на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року у справі № 910/13415/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року у справі № 910/13415/13 залишити без змін.
3. Справу № 910/13415/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.