04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" жовтня 2013 р. Справа№ 17/5026/2246/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Ропій Л.М.
Кондес Л.О.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Жвавий П.М. - директор,
від відповідача Прудивус М.А., дов. від 04.10.2013,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Сяйво"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011
у справі № 17/5026/2246/2011 (суддя Боровик С.С.)
за позовом Фермерського господарства "Зустріч"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Сяйво"
про зобов'язання повернути майно
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011 позов Фермерського господарства "Зустріч" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Сяйво" (далі - відповідач) про зобов'язати відповідача повернути позивачу 42924 кг ячменю та 941 кг зерновідходів (згідно уточнення позовних вимог від 30.11.2011), яке зберігав відповідач на підставі договору про збереження сільськогосподарських культур від 04.05.2008 задоволено повністю.
Зобов'язано відповідача повернути позивачу зерно ячменю в кількості 42924 кг та зерновідходи в кількості 941 кг. Стягнуто з відповідача на користь позивача 653,27 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011 в повному обсязі, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту передачі-приймання зерна та зерновідходів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 25.01.2012. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 29.12.2011) позивачу та відповідачу - 05.01.2012, долучені до матеріалів справи.
23.01.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу та заява про відвід судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Рябухи В.І., суддів Кондес Л.О., Ропій Л.М., яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 залишена без задоволення.
25.01.2012 до судового засідання від відповідача надійшла телеграма з клопотанням відкласти розгляд справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відкладено розгляд апеляційної скарги на 13.02.2012.
13.02.2012 до судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з тим, що 03.02.2012 ТОВ ВТФ «Сяйво» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ФГ «Зустріч» про визнання недійсним договору про збереження сільськогосподарських культур від 04.05.2008. З ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.02.2012 вбачається, що позовну заяву ТОВ ВТФ «Сяйво» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №11/5026/175/2012.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 зупинено апеляційне провадження у справі №17/5026/2246/2011 до розгляду справи №11/5026/175/2012 за позовом ТОВ ВТФ "Сяйво" до ФГ "Зустріч" про визнання недійсним договору про збереження сільськогосподарських культур від 04.05.2008.
У відповідь на запит Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 №09-16/2088 Господарський суд Черкаської області повідомив, що справа №11/5026/175/2012 розглянута з прийняттям рішення від 13.05.2013, яким у задоволенні позову відмовлено.
16.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надішли:
від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №17/5026/2246/2011;
з Господарського суду Черкаської області надійшов лист від 13.08.2013 №01/9496/2013, з якого вбачається, що рішення Господарського суд Черкаської області від 13.05.2013 у справі №11/5026/175/2012 не оскаржене та набрало законної сили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 апеляційне провадження у справі №17/5026/2246/2011 поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.10.2013.
07.10.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з хворобою.
09.10.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 розгляд справи відкладено на 30.10.2013.
У судовому засіданні 30.10.2013 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011 скасувати в повному обсязі, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігачем за договором зберігання є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач). Вичерпного переліку професійних зберігачів ЦК України та інші акти цивільного законодавства не містять, у зв'язку з чим таким зберігачем може вважатись будь-який суб'єкт господарювання, який має достатній обсяг дієздатності, і його діяльність по зберіганню не суперечить нормам законодавства, цілям його діяльності, положенням установчих документів.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 ЦК України. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ст.937 ЦК України).
Відповідно до ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2008 між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) укладено договір про збереження сільськогосподарських культур (далі - договір), відповідно до якого відповідач зобов'язується зберігати насіння різних сільськогосподарських культур, які належать позивачу на підставі накладних на здачу зерна (п.1.1 договору).
Позивач зобов'язується відшкодувати всі затрати із збереження та роботами з даним зерном (п.1.2 договору).
У пункті 1.3 договору зазначено, що підставою на виконання робіт та зберігання є акт виконання даних послуг, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.4 договір набуває чинності з моменту його підписання.
Термін дії договору п'ять років з 01.06.2008 по 01.06.2013 (п.1.5 договору).
Згідно п.1.6 договору акт виконання робіт та понесення затрат на зберігання подається щорічно.
Договір підписано зі сторони позивача та відповідача однією і тією ж особою - Жвавим П.М., підпис якого скріплено печатками товариств.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.05.2013 (не оскаржене) у задоволенні позову ТОВ ВТФ "Сяйво" до ФГ "Зустріч" про визнання недійсним договору про збереження сільськогосподарських культур від 04.05.2008 відмовлено повністю. З рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2013 вбачається, що з 11.04.2007 по 23.09.2010 директором ТОВ ВТФ "Сяйво" та одночасно головою ФГ "Зустріч" був Жвавий П.М.
Отже, договір від 04.05.2008 про збереження сільськогосподарських культур є чинним.
Позивач на підтвердження факту передачі сільськогосподарських культур надав засвідчену копію накладної (внутрішньогосподарського призначення) про здачу зерна в комору на зберігання у вересні 2010 року (оригінал якої оглянуто судом та повернуто позивачу), в якій зазначено, що Жвавий П.М. здав, а Кузьміч П.Г. прийняв на збереження в комору 42924 кг ячменю та 941 кг зерновідходів ячменю. Накладна підписана Жвавим П.М. як особою, що здала зерно та Кузьмічем П.Г. як особою, що прийняла його.
01.08.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути 42924 кг ячменю та 941 кг зерновідходів ячменю.
За змістом ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст.953 ЦК України).
Відповідач 42924 кг ячменю та 941 кг зерновідходів ячменю не повернув, відповіді на претензію не надав.
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в повному обсязі та зобов'язано відповідача повернути позивачу 42924 кг ячменю та 941 кг зерновідходів.
З залученого до матеріалів справи аудиторського висновку ПАП "ЛВВ-Аудит" від 15.11.2010 щодо достовірності фінансової звітності та правильності бухгалтерського обліку ТОВ ВТФ "Сяйво" за період з 01.01.2008 по 30.09.2010 вбачається, що при інвентаризації зерна виявлено в коморі товариства залишки ячменю ярого - 48924 кг на суму 24462,00 грн, відходи ячменю - 941 кг на суму 188,20 грн тощо.
Відповідно до ст.ст.32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спірне зерно здане в комору ТОВ ВТФ "Сяйво" за накладною внутрішньогосподарського призначення, не спростовує факту передачі зерна, оскільки в накладній зазначено хто здав зерно, в якій кількості та хто прийняв його на збереження. Незазначення в накладній окремих реквізитів не звільняє відповідача від обов'язку повернути на вимогу позивача здане зерно, а свідчить про недотримання вимог до оформлення первинних документів.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що зерно йому позивачем не передавалось та у нього не знаходилось.
Враховуючи викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Сяйво" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011 у справі №17/5026/2246/2011 - без змін.
2. Матеріали справи №17/5026/2246/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Ропій Л.М.
Кондес Л.О.