73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
29 жовтня 2013 р. Справа №923/1378/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "АНК", м. Херсон
до дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон
про стягнення 193295 грн. 19 коп.
за участі представників:
позивача - Дудченко В.М. представник, від 16.09.2013р;
відповідача - Федоришина Н.О. представник, дов. № 01 від 04.01.2013р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Приватне підприємство "АНК" звернулось до суду з позовною заявою, якою просить, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.10.2013 р., стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 135945 грн. заборгованості за договором поставки, 10106 грн. 10 коп. пені, 9516 грн. 15 коп. штрафу, 3572 грн. 78 коп. 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що рахунок для оплати вартості товару та транспортних послуг, сертифікату відповідності, паспорту на продукцію він не отримував. При цьому відповідач не заперечує проти поставки товару на вказану суму та зазначає, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань його контрагентами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між сторонами укладений договір б/н від 05.09.2012 р. (далі за текстом договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати (поставити) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити щебінь фракції 20х40, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у специфікації.
У пункті 1.2. договору сторонами визначено специфікацію товару що поставляється: 1000 тн щебню фракції 20*40 загальною вартістю 98500 грн.
Згідно видаткової накладної №РН-0001363 від 22 жовтня 2012 року позивач передав відповідачу 570 тон вартістю 56145 грн.
Отримання відповідачем вказаного товару підтверджується його довіреністю №380 від 22 жовтня 2012 року.
Відповідно до пункту 4.2. договору поставка проводиться постачальником на умовах оплати замовником вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Враховуючи, що поставка товару відбулась 22.10.2012 р. відповідач зобов'язаний був оплатити його вартість до 21 листопада 2012 року включно, що ним не здійснено.
Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість по розрахунках за отриманий від позивача товар в сумі 56145 грн.
Крім того, у пункті 4.4. сторонами обумовлено, що відповідач відшкодовує постачальнику транспортні витрати на підставі виставленого останнім рахунку, який підтверджується товаротранспортною накладною та (або) актом навантаження/розвантаження судна.
З актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000306 та №ОУ-0000307 від 22.10.2012 р. позивачем надані відповідачу транспортні послуги з навантаження та перевезення щебню вартість яких становить 79800 грн.
Для оплати вартості поставленого товару та транспортних послуг позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001643 від 22 жовтня 2012 року. Вказаний рахунок отриманий відповідачем в день його виписки, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000306 та №ОУ-0000307 від 22.10.2012 р. в яких сторони засвідчили виконання робіт вказаних саме в цьому рахунку.
Судом також встановлено, що сторонами не встановлено строку (терміну), у який відповідачем повинно бути виконано зобов'язання з оплати робіт.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Як встановлено судом вище відповідач рахунок-фактуру №СФ-0001643 отримав 22 жовтня 2012 року, отже у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язаний був оплатити вартість транспортних послуг до 29.10.2012 р. включно, чого ним також не здійснено.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведені норми позовні вимоги в частині стягнення 135945 грн. (56145 грн. вартість поставленого товару; 79800 грн. вартість транспортних послуг) заборгованості за договором поставки підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку наведеного в позовній заяві слідує, що заявлена до стягнення сума 3572 грн. 78 коп. 3% річних нарахована позивачем за прострочення оплати вартості товару починаючи з 23.11.2012 р. по 26.09.2013 р., а також за прострочення оплати вартості транспортних послуг починаючи з 31.10.2012 р. по 26.09.2013 р.
При здійсненні судом перевірки розрахунків позивача встановлено, що сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період вказаний позивачем становить 3590,71 коп.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 3572,78 грн., заявленому до стягнення позивачем.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку пунктом 8.1.2. Договору сторонами було обумовлено, що відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України замовник за порушення строків виконання зобов'язання (порушення п. 4.2.) за договором сплачує учаснику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару та послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 10106,10 грн. пені в розмірі 0,1 відсотка від простроченої суми боргу.
Згідно ч. 2 статті 232 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, передбачені названою нормою штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності хоча б однієї з таких умов: належність хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Матеріали справи, а саме копія Статуту відповідача, свідчить про відсутність умов для застосування передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України штрафних санкцій.
При цьому, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.
За здійсненим судом розрахунком сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 10056,20 грн. і розрахована виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 10056 грн. 20 коп.
Крім того, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу до сплати 9516 грн. 15 коп. штрафу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 135945 грн. боргу, 10056 грн. 20 коп. пені, 9516 грн. 15 коп. штрафу, 3572 грн. 78 коп. 3% річних. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.
Заперечення відповідач проти позовних вимог з посиланням на не отримання рахунку на оплату вартості товару і транспортних послуг судом до уваги не приймаються, оскільки як встановлено вище рахунок-фактуру №СФ-0001643 від 22 жовтня 2012 року відповідач отримав в день його виписки. Твердження відповідача про не отримання від позивача сертифікату відповідності і паспорту на продукцію також судом до уваги не приймаються, оскільки вказані документи у відповідності до умов договору не є підставою для здійснення розрахунків. Спору щодо якості та кількості поставленого товару між сторонами не існує.
Не можуть бути прийняті судом до уваги й посилання відповідача на порушення ним зобов'язань внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань його контрагентами, оскільки вказані обставини не є підставою для звільнення особи від виконання нею договірних зобов'язань.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачу у зв'язку із зменшенням позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" має бути повернуто з державного бюджету 683 грн. 11 коп. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор "ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, вул. Поповича, буд. 23, м. Херсон, код ЄДРПОУ 31918234) на користь приватного підприємства "АНК" (73000, Острівське шосе, 10-А, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21296967) - 135945 грн. боргу, 10056 грн. 20 коп. пені, 9516 грн. 15 коп. штрафу, 3572 грн. 78 коп. 3% річних, 3181 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути приватному підприємству "АНК" (73000, Острівське шосе, 10-А, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21296967) з державного бюджету 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 11 коп. судового збору перерахованого платіжним дорученням №1285 від 30 вересня 2013 р.
Повне рішення складено 30.10.2013 р.
Суддя Л.І. Александрова