"28" жовтня 2013 р.Справа № 921/981/13-г/18
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув матеріали справи:
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Агро-центр", вул. Приходька, 46/2, м. Рівне
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область
про стягнення 11 058,66 грн. заборгованості.
За участю представників сторін:
позивача: не прибув;
відповідач: не прибув.
Суть справи: Приватне підприємство "Фірма "Агро-центр" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення 11 058,66 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 82 від 02.04.2013 р. взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість, яка була стягнута з останнього рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №16/56/5022-864/2012 від 17.12.2012 р. в розмірі 532 535,38 грн. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач здійснив нарахування 3% річних на прострочену суму заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 27.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.10.2013 р., який за клопотанням представника відповідача відкладався на 28.10.2013 р.
Позивач в судове засідання 14.10.2013 р. та 28.10.2013 р. явку повноважного представника не забезпечив, втім 28.10.2013 р. від позивача на адресу суду надійшло факсове повідомлення про розгляд справи за відсутності повноважного представника у зв'язку із його зайнятістю у іншому судовому засіданні. Крім того, повідомив про відмінність відсотків річних, які були предметом розгляду у справі №16/56/5022-864/2012 та заявлених у даній справі.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання 28.10.2013 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення із датою вручення "02.10.2013 р."
Відтак, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.12.2012 р. у справі №16/56/5022-864/2012 за позовом приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр", вул. Приходька, 46/2, м. Рівне до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область про cтягнення заборгованості в сумі 719781 грн. 17 коп., в тому числі: суми основного боргу - 632535 грн. 38 коп., суми відсотків річних - 58163 грн. 86 коп., суми пені - 29081 грн. 93 коп., судового збору в сумі 15395 грн. 62 коп. (з врахуванням заяви № без номера від 05.11.2012 року про зменшення позовних вимог) позовні вимоги приватного підприємства "Фірма "Агро-центр" задоволено в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 532 535,38 грн. боргу за переданий товар згідно договору № 82 від 02.04.2012 р.
Серед іншого, зазначеним рішенням встановлено, що 02.04.2012 р. між приватним підприємством "Фірма "Агро-Центр" (надалі "Продавець") з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (надалі "Покупець") з другої сторони, був укладений договір купівлі-продажу №82, згідно п. 1.1. якого "Продавець" зобов'язується передавати запчастини, комплектуючі, допоміжні матеріали сільськогосподарського призначення (в подальшому - Товар) у власність "Покупця" відповідно до його замовлення, а "Покупець" зобов'язується його приймати та оплачувати .
У відповідності до п. 2.3 договору оплата Товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок "Продавця" наступним чином: 10% передоплата, 40% протягом 10-ох банківських днів з моменту передачі окремої партії за видатковою накладною, але не пізніше 5 червня, 25% до 15 липня 2012 р., 25% до 15 серпня 2012 р.; датою оплати (отримання грошей "Продавцем") вважається дата зарахування грошових коштів на банківський поточний рахунок "Продавця" (п.п. 2.3.1., 2.4. договору).
Позивач на виконання взятих зобов'язань поставив відповідачеві товар згідно видаткових накладних: №РН-0565 від 03.05.2012 р. на суму 514264 грн. 38 коп.; № РН-0818 від 05.06.2012 р. на суму 122792 грн. 45 коп.; № РН-0817 від 05.06.2012 р. на суму 122520 грн.; № РН-0821 від 06.06.2012 р. на суму 11100 грн.; № РН-0822 від 06.06.2012 р. на суму 68030 грн., всього на загальну суму 838 706,83 грн.
Відповідачем здійснювалося погашення суми заборгованості, а саме: згідно банківської виписки від 20.04.2012 р. відповідач сплатив 116 171,45 грн.; згідно банківської виписки від 07.09.2012 р. відповідач сплатив 40 000 грн.; згідно банківської виписки від 19.10.2012 р. відповідач сплатив 50 000 грн.; згідно банківської виписки від 23.11.2012 р. відповідач сплатив 100 000 грн., всього на загальну суму 306 171,45 грн.
Відтак, борг відповідача станом на 23.11.2012 р. за поставлений йому товар становив 532 535,38 грн.
14.01.2013 р. господарським судом Тернопільської області, в порядку ст. 116 ГПК України, на виконання рішення суду від 17.12.2012 р. у справі №16/56/5022-864/2012 видано наказ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" 532 535,38 грн. боргу та 9170,99 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Як стверджує позивач, зазначене рішення суду відповідачем виконане в повному обсязі, а саме станом на час звернення з позовом до суду відповідачем основний борг в сумі 532 535,38 грн. сплачено повністю:
- згідно банківської виписки від 09.01.2013 р. відповідач сплатив 80 000 грн.
- згідно банківської виписки від 06.03.2013 р. відповідач сплатив 50 000 грн.
- згідно банківської виписки від 28.03.2013 р. відповідач сплатив 30 000 грн.
- згідно банківської виписки від 02.04.2013 р. відповідач сплатив 50 000 грн.
- згідно банківської виписки від 03.04.2013 р. відповідач сплатив 50 000 грн.
- згідно банківської виписки від 11.04.2013 р. відповідач сплатив 50 000 грн.
- згідно банківської виписки від 29.04.2013 р. відповідач сплатив 222 535,38 грн.
Разом з тим, погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар здійснено з порушенням умов договору № 82 від 02.04.2012 р., оскільки за умовами п. 2.3. договору оплата мала бути здійснена до 15.08.2012 р.
В зв'язку з наведеним вище, позивач скористався правом передбаченим ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснив нарахування відповідачу 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки в розмірі 11 058,66 грн. (розрахунок 3% річних знаходиться в матеріалах справи).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відносяться передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. ст. 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Вищий Господарський Суд України у своєму інформаційному листі п. 3 від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначив, що відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2011 N 16/587-22/430);
Розглянувши та перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором наявність заборгованості за договором № 82 від 02.04.2012 р., суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не заперечені і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30915832) на користь приватного підприємства "Фірма "Агро-центр" (вул. Приходька, 46/2, м. Рівне, код 34112560)
- 11 058 (одинадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 66 коп. заборгованості.
- 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 30.10.2013 р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька