ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/16470/13 30.10.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл"
доПриватного підприємства "Топаз ЛТД"
простягнення 62 506,81 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Батраченко В.В. - предст. за довір.;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 30.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Топаз ЛТД" про стягнення 62 506,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам договору поставки №793-ТР від 01.04.2013, відповідач свої обов'язки щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року порушено провадження у справі № 910/16470/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013.
13.09.2013 позивач надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких виправив технічну помилку у позовній заяві.
Розпорядженням від 16.09.2013 в.о. Голови господарського суду міста Києва, справу передано на розгляд судді Мельнику В.І., у зв'язку з відпусткою судді Літвінової М.Є.
Ухвалою від 16.09.2013 справу прийнято до провадження суддею Мельником В.І., розгляд справи призначено на 14.10.2013.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Літвінової М.Є., розпорядженням від 10.10.2013 Заступника Голови господарського суду міста Києва справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою від 10.10.2013 справу прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 14.10.2013.
Ухвалою від 14.10.2013 розгляд справи відкладено на 30.10.2013.
Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив. Про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 30.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-
01.04.2013 між ТОВ "Надежда Ритейл" (продавець, позивач) та ПП "Топаз ЛТД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів за бланками-дозволами №793-ТР (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець постачає, а покупець - купує партіями паливно-мастильні матеріали - бензин марок А76, А92, А95,, ДП (далі - товар) відповідної якості, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними в накладній або акті прийому-передачі. Відпуск товару здійснюється клієнтам покупця через автозаправні станції продавця вказані в п. 3.4 договору по відпускним бланкам (талонам) встановленого покупцем зразка.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання накладної або акту прийому-передачі (п. 1.2).
Ціна на товар встановлені з урахуванням ПДВ і зазначаються у накладних чи акті приймання-передачі. Ціна на товар вираховується шляхом віднімання 25 копійок від роздрібної ціни на нафтопродукти зазначеної на АЗС, що знаходиться за адресою згідно Додатку №1 до Договору (п. 2.1).
Відповідно до п. 2.2 договору ціна товару може коливатися.
Оплата товару проводиться на підставі рахунку або накладної або акту приймання-передачі (п. 3.1).
Покупець здійснює оплату 100% вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі або видатковій накладні, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку або підписання відповідної накладної чи акту приймання-передачі, що встановлено п. 3.2 Договору.
На підтвердження поставки товару за Договором позивач надав видаткові накладні №844 від 12.05.2013, № 2418 від 12.05.2013, №2419 від 11.05.2013, №3453 від 20.05.2013, №2663 від 20.05.2013, №3764 від 31.05.2013, №509 від 30.04.2013, №600 від 30.04.2013 на суму 61 805,03 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, не здійснив оплату товару, внаслідок чого, позивач заявив до стягнення суму заборгованості, пеню та 5 %.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Видаткові накладні №844 від 12.05.2013, 2418 від 12.05.2013, №2419 від 11.05.2013, №3453 від 20.05.2013, №2663 від 20.05.2013, №3764 від 31.05.2013, №509 від 30.04.2013, №600 від 30.04.2013 на суму 61 805,03 грн. та довіреності на отримання матеріальних цінностей, які додані до матеріалів справи, підтверджують факт отримання відповідачем товару за Договором.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, однак відповідач в порушення умов Договору поставки не здійснив оплату товару, доказів протилежного відповідач суду не надав.
10.07.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 вих. №10/07 про сплату заборгованості у розмірі 61 805,03 грн. (докази її направлення в матеріалах справи), однак відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.
В матеріалах справи також наявний акт звірки взаєморозрахунків підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого сальдо станом на травень 2013 року становить 61 805,03 грн.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обов'язок оплатити поставлений товар, взятий на себе відповідно до умов Договору, у зв'язку із чим позовна вимога позивача про сплату 61 805,03 грн. боргу визнається судом обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоленню.
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідальність відповідача у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ при невиконанні порядку та умов розрахунків, визначених умовами Договору, передбачена пунктом 5.2. Договору поставки № 793-ТР.
Разом з тим, пунктом 5.3. встановлено, що за порушення зобов'язань за п. 3.2 Договору понад один місяць покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 відсотків річних від суми боргу.
На підставі наведених положень законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 517,89 грн. та 5% річних у розмірі 183,89 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 5 % річних суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та здійснений з урахуванням строків отримання рахунків відповідачем та строків оплати, передбачених Договором, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 Господарського процесуцального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про достатність підстав задолення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 61 805,03 грн. суми боргу, 517,89 грн. пені та 183,89 грн. 5% річних.
З огляду на задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Топаз ЛТД" (03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 54, офіс 4, код 37267944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл" (36009, Полтавська обл., м. Полтава, Київський район, вул. Зіньківська, 19-Б, код 38561493) заборгованість у розмірі 61 805,03 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот п'ять гривень 03 грн.), пеню - 517,89 грн. (п'ятсот сімнадцять гривень 89 коп.), 5 % річних - 183,89 грн. (сто вісімдесят три гривні 89 коп.), 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 31.10.2013
Суддя М.Є. Літвінова