ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4414/13 18.10.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 724,67 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 724,67 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4414/13, слухання справи призначено на 02.04.2013 року.
21.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".
26.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2013 року.
29.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позов.
19.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та пояснення по справі.
22.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 23.04.2013 не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року, розгляд справи було відкладено на 07.05.2013 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 910/4414/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 910/4414/13 прийнято до провадження суддею Гулевець О.В., розгляд справи призначено на 11.06.2013 року.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року справу № 910/4414/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року справу № 910/4414/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/4414/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року.
Представник позивача та відповідача в судове засідання 11.06.2013 року не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року не виконали.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/4414/13 призначено авто - товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
До відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про неможливість дачі висновку судової економічної експертизи по справі № 910/4414/13 з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 11.06.2013 року експертиза не проведена, у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог експерта, а саме, несплатою вартості проведення експертизи, внаслідок чого, матеріали справи № 910/4414/13 було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року суддя Стасюк С.В. поновив провадження у справі № 910/4414/13, розгляд справи призначено на 04.10.2013 року.
25.09.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
03.10.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представники позивача у судове засідання 04.10.2013 не з'явились, вимог ухвали суду не виконав частково, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Представники відповідача у судове засідання 04.10.2013 також не з'явились, вимог ухвали суду не виконав частково, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року, розгляд справи було відкладено на 18.10.2013 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
Представник позивача у судове засідання 18.10.2013 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав частково, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання 18.10.2013 також не з'явився, вимог ухвали суду не виконав частково, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01032, м. Київ, б-р Шевченка, буд. 37/122, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.
У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
16 листопада 2012 року між Приватним Акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2401-11-0361, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2012 року в Ніжинському районі між населеними пунктами Ніжин - Кунашівка сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Форд", державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3
ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Форд", державний номер НОМЕР_2 правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.11.2012 року у справі № 2514/5464/12.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Форд", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/421650 від 25.12.2012 року.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
16.11.2012 року позивач, виходячи із ремонтної калькуляції № КА-2320 від 19.10.2012 року, здійсненої на базі програми розрахунку Audatex та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 12 724,67 грн., про що склав страховий акт № КА-2320 від 16.11.2012 року та розрахунок до суми страхового відшкодування.
Відповідно до умов договору добровільного страхування транспортних засобів № 28-2401-11-0361 від 16.11.2012 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 12 724,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14889 від 16.11.2012 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на вищенаведене, 14.12.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 724,67 грн.
Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/421650 від 25.12.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 12 724,67 грн.
Посилаючись на приписи пункту 35.1 та 36.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зазначає про відсутність, станом на момент розгляду даної справи, підстав для виплати страхового відшкодування на користь Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", оскільки, регресну вимогу відповідач отримав лише 21.12.2012 року,.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач також зазначає, що єдиним доказом розміру вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності, складений з урахуванням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який відсутній в матеріалах справи.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Форд", державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія, який керував автомобілем "Форд", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.11.2012 року у справі № 2514/5464/12.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Форд", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/421650 від 25.12.2012 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., строк дії полісу з 25.12.2011 року до 24.12.2012 року.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АВ/421650) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/421650 від 25.12.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № 28-2401-11-0361 від 16.11.2012 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач, 14.12.2012 року звернувся до відповідача з заявою за вихідним № 11/4292 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", з підстав незастосування позивачем досудового порядку врегулювання даних правовідносин.
Окрім того, статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 31.3 договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-2401-11-0361 від 16.11.2012 року документи, які необхідні для розрахунку розміру матеріального збитку а саме: висновки автотоварознавчого дослідження про розмір матеріального збитку отриманого страхувальником у зв'язку з настанням страхового випадку.
Відповідно до ремонтної калькуляції № КА-2320 від 19.10.2012 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 724,67 грн.
Посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи висновку суб'єкта оціночної діяльності, складеного з урахуванням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є необґрунтованими, оскільки, норми чинного законодавства України, що регулює відносини суб'єктів у питаннях страхового відшкодування, не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем, та на підставі лише звіту про оцінку ктз.
Крім того, Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Також слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції КА-2320 від 19.10.2012 року, здійснений на базі програми розрахунку Audatex, відповідають встановленим в пункті 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/421650 від 25.12.2012 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 12 724,67 грн.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 12 724,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 12 724,67 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, м. Київ, б-р Шевченка, буд. 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-А код ЄДРПОУ 30859524) 12 724 (дванадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 67 коп. заборгованості, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.10.2013 року
Суддя С.В. Стасюк