ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13926/13 08.10.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» 2. Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»
Простягнення 1 326 351,45 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Просалова О.Є.
Від відповідачів 1. не з'явились
2. не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» та Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф» 1 268 023,88 грн. основного боргу, 29 631,09 грн. неустойки, 25000,00 грн. штрафу, 6079,39 грн. 3% річних, 617,09 грн. індексу інфляції, а всього 5 640 994,24 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008р. з 28.02.2013р. по 30.06.2013р.
В процесі розгляду справи Позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги. Так, відповідно до пояснень від 17.09.2013р. Позивач просить солідарно сягнути з відповідачів - Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» 1 405 043,94 грн. основного боргу, 29 631,09 грн. неустойки, 6079,39 грн. 3% річних, 617,09 грн. індексу інфляції, 40 000 грн. штрафу, а всього 1 481 371,51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008р. за період з 31.05.2013р. по 17.09.2013р.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.
Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 1 481 371,51 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду від 24.07.2013р. та від 17.09.2013 не виконали.
Водночас, ухвали суду від 24.07.2013 та 17.09.2013р. направлені на адресу відповідачів - Товариству з обмеженою відповідальністю «Основа» та Спільному Українсько-Французькому підприємству з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»: 03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 17. Вказані ухвали суду були вручені уповноваженому «Мелашенко» «Яременко» відповідно.
Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з зазначеннями: «вручені уповноваженому «Мелашенко» «Яременко»» є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
За клопотанням позивача, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008 р.
Згідно п. 1.1 Договору, ТОВ «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.
ТОВ «УніКредит Лізинг» виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 27.11.2008 р.
Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.
Однак, Лізингоодержувач не своєчасно сплачує Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.
В свою чергу, виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008 р. забезпечено порукою.
Згідно Договору поруки № 786/SUR від 26.09.2008 р. Поручитель (Спільне Українське-Французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»), як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу загальною сумою до 2 277 892,80 Доларів США, що на день укладення цього договору становить 11 074 431,43 гривень та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті, та в той же самий час, як це визначено в Договорі фінансового лізингу.
Згідно п. 1.2 Договору поруки Поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.2 Договору, якщо їм надіслана Лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги.
Так, в зв'язку з наявністю боргу по Договору фінансового лізингу Позивачем було направлено Поручителю - Відповідачу 2 Вимогу № 1393 від 13.06.2013 р. якою повідомлено про те, що станом на 13.06.2013 р. заборгованість по сплаті лізингових платежів по Договору фінансового лізингу становить 810 299,80 грн. Вказану вимогу отримано 14.06.2013p., однак Відповідачем 2 не виконано своїх зобов'язань за Договором поруки та не сплачено заборгованість за Договором фінансового лізингу у вказані в вимозі строки, тому Відповідач порушив зобов'язання за вказаним Договором поруки, а відповідно несе відповідальність за таке порушення.
Крім того, поручителю було надіслано вимогу вих.. № 1649 від 16.07.2013р., якою повідомлено про те, що станом на 16.07.2013р. заборгованість по сплаті лізингових платежів до договору становить 1 268 023,87 грн. і вимагав сплатити її.
Згідно п. 7.7 Договору Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про Лізинговий платіж.
Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до п.5 додаткової угоди № 5 у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди та додатку № 2 до договору більш ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у сумі 5 000 грн. за кожен день порушення.
Згідно Договору поруки № 786/SUR від 26.09.2008 р. Поручитель (Спільне Українське-Французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»), як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу загальною сумою до 2 277 892,80 Доларів США, що на день укладення цього договору становить 11 074 431,43 гривень та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті, та в той же самий час, як це визначено в Договорі фінансового лізингу.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008 р., відповідно до умов якого, ТОВ «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.
Однак, Лізингоодержувач (Відповідач) не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008р. у сумі 1 405 043,94 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачами не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідачів солідарно.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до п.5 додаткової угоди № 5 у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди та додатку № 2 до договору більш ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у сумі 5 000 грн. за кожен день порушення.
Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.2 Договору фінансового лізингу № 786-LD та п.5 додаткової угоди № 5 , є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідачів солідарно пені та штраф за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідачів належить стягнути солідарно пеню у сумі 29 631,09 грн. та штраф в розмірі 40 000 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачам суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідачів підлягає стягненню солідарно 617,09 грн. індекс інфляції та 6 079,39 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачами належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів солідарно.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмежено відповідальністю «Основа» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17 ЄДРПОУ 13669489) та Спільного Українсько-Францезького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 20057315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного,22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 1 405 043 (один мільйон чотириста п'ять тисяч сорок три) грн. 94 коп. - основного боргу, 29 631 (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 09 коп. - неустойки, 6 079 (шість тисяч сімдесят дев'ять) грн. 39 коп. - 3% річних, 617 (шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. - інфляційні втрати, 40 000 (сорок тисяч) грн. - штрафу, 29 628 (двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 29.10.2013р.