номер провадження справи 10/45/13
28.10.2013 Справа № 908/2716/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС - БАНК" (02121, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ІНВЕСТ" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12)
про стягнення 897 585 грн. 73 коп.
Суддя Алейникова Т.Г.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Соколова М. В., на підставі довіреності № 14 від 16.10.2012 р
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС - БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р. в сумі 897 585 грн. 73 коп., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 780817 грн. 01 коп., суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17704 грн. 92 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 грн. 08 коп.; суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2383 грн. 72 коп.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 03.12.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 12.08.2013р., справу 908/2716/13 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
Ухвалою суду від 13.08.2013 року позовну заяву судом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справі присвоєно номер провадження 10/45/13. Слухання справи призначено на 28.08.2013 р. на 09-45 год.
У судовому засіданні 28.08.2013 р. представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на адресу суду не направив. 27.08.2013 р. представник відповідача на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд клопотання прийняв та задовольнив.
З метою отримання усіх документів для подальшого розгляду справи, судом було відкладено розгляд справи на 30.09.2013р. о 09 год. 20 хв.
30.09.2013 р. представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання надав відзив в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, а також надав клопотання про витребування у позивача належних доказів, щодо отримання від відповідача грошових коштів по Договору про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р., а саме платіжні доручення, які підтверджують перерахування цих коштів відповідачу.
У зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, слухання справи було відкладено на 09.10.2013 р. о 10-40 год.
09.10.2013 р. представник позивача підтримав вимоги викладені в позові та надав до суду письмові пояснення по суті спору.
08.10.2013 р. на адресу суду представником відповідача було направлено клопотання про витребування у позивача належних доказів та клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд клопотання про продовження строку розгляду справи прийняв та задовольнив, продовживши строк розгляду справи на 15 днів до 28.10.2015 р.
09.10.2013 р. представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.
В судовому засіданні 09.10.2013 р було оголошено перерву на 16.10.2013 р. на 09-20 год.
16.10.2013 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
16.10.2013 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився та направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні представника відповідача та необхідністю надання додаткових доказів по справі, слухання справи було відкладено на 28.10.2013 р. о 09-15 год.
25.10.2013 р. представник позивача напаравиви на адресу суду письмові пояснення. В судове засідання 28.10.2013 р. представник позивача не з'явився.
28.10.2013 р. представник відповідача в судовому засіданні частково заперечував проти заявлених позовних вимог та надав до суду додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначив, що відповідачем погашено кредит за договором відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р. у розмірі 23 182, 99 грн. Відповідач просить суд задовольнити заборгованість по кредиту в сумі 776 817, 01 грн., борг по відсоткам за користування кредитом в сумі 7 081, 97 грн. В частині стягнення суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 грн. 08 коп. та суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2383 грн. 72 коп. по Договору про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р. відповідач просить суд відмовити повністю.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
15 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (надалі - Банк/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ» (надалі - Позичальник/Відповідач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №2821-002/11 (надалі - Кредитний договір).
Згідно п. 1.1. Кредитного договору, банк надав позичальнику відновлювану кредитну лінію (надалі - Кредит) у розмірі 800000 (вісімсот тисяч) гривень, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його Банку в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим Договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим договором.
Згідно п.1.3. Кредитного договору, кредит видається для поповнення обігових коштів.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 14 серпня 2012 року.
Згідно п. 3.1. Кредитного договору, процентна ставка встановилась в розмірі 18 (вісімнадцять) процентів річних.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На день надання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо сплати заборгованості у повному обсязі не виконав, чим порушив умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства України, зокрема статті 526 ЦК України, згідно з якою «зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Закону».
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Так у відповідності до ст.ст. 549, 550 ЦК України, на підставі пункту 9.1. Кредитного договору була нарахована до стягнення пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за Кредитним договором, яка нараховувалась за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня.
Відповідач, в порушення умов Кредитного договору не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором, що в свою чергу призвело до порушення ним прав та інтересів Банку виходячи з наступного.
Позивач вважає твердження та припущення Відповідача викладені в його відзиві та клопотанні, необґрунтованими та такими що не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач в своїх письмових поясненнях зазначив, що відповідно до положень частини 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
При цьому ознака надзвичайності визначається як подія, яку неможливо передбачити, а невідворотність розуміється як неможливість протидіяти самій такій події та її наслідкам, тоді як для звільнення від відповідальності необхідною є наявність двох ознак.
В свою чергу, Кредитний договір не містить положень щодо звільнення від відповідальності за його невиконання, в випадку виникнення надзвичайних та непереборних обставин по відношенню до сторін договору, що в свою чергу свідчить про врахування сторонами всіх можливих ризиків пов'язаних з даними умовами здійснення господарської діяльності, а також недопустимість звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, як вже зазначалось вище, необхідною умовою визначення певної події як надзвичайної, є неможливість її передбачити, в даному ж випадку Відповідач зазначає що виконанню зобов'язання перешкоджали несприятливі погодні умови (холодна погода взимку, та жарка влітку), що спричинили втрату частини урожаю сільськогосподарських культур. З даним твердженням неможливо погодитись оскільки, зміна погодних умов, коливання температур, засухи, надмірні опади, тощо, є типовими ризиками притаманними даному виду діяльності відповідача, а тому твердження про неможливість передбачити настання даних обставин є безпідставним, в зв'язку з чим неможливо і стверджувати що дані обставини можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором.
На думку Позивача, самий висновок Торгово-промислової палати України не може слугувати доказом настання обставин непереборної сили що спричинили неможливість виконання зобов'язань перед Позивачем, оскільки Відповідач не був позбавлений можливості виконати належним чином зобов'язання за рахунок коштів отриманих від реалізації вцілілої частини урожаю, а також можливих інших доходів підприємства.
Відповідачем не надано суду належних доказів що вищезазначені обставини дійсно погіршили фінансовий стан підприємства настільки, що виконання зобов'язання було об'єктивно неможливим. Належними доказами в даному випадку могли б бути фінансова документація відповідача (баланси) за періоди, з якими відповідач пов'язує дію форс-мажорних обставин, довідки з обслуговуючих банків про оборот грошових коштів (в якому обсязі) на рахунках відповідача, інформацію про стан розрахунків по іншим зобов'язанням відповідача перед контрагентами по господарським договорам та ін.
За клопотанням відповідача, в зв'язку з припущенням останнього про неналежне зарахування коштів на погашення заборгованості позивачем, ухвалою суду від 30.09.2013 року, було витребувано у позивача та відповідача первинні документи (платіжні доручення відповідача) щодо перерахування коштів відповідачем на погашення заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до положень ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
Обґрунтовуючи необхідність та неможливість самостійного надання доказів (платіжних доручень), на підтвердження своїх необґрунтованих припущень щодо неналежного зарахування коштів позивачем, відповідач зазначає що позбавлений можливості надати їх самостійно, оскільки позивачем було заблоковано систему Клієнт-Банк через яку відповідач здійснював перерахування коштів на погашення заборгованості, а позивач, як обслуговуючий банк, має можливість роздрукувати платіжні доручення відповідача та надати їх на вимогу суду.
В свою чергу позивач доводить до відому суду, що він позбавлений можливості роздрукувати та надати на вимогу суду платіжні доручення відповідача із системи Клієнт-Банк, оскільки це неможливо технічно. Платіжне доручення формує безпосередньо клієнт на своєму робочому місці шляхом заповнення певних електронних форм системи (формування документу на паперових носіях в цьому випадку не передбачено, а безпосередньо платник з свого робочого місця має можливість роздрукувати дану електронну форму). Обслуговуючий банк на поточних рахунках клієнта має можливість лише обліковувати конкретну суму коштів клієнта яку він скеровує на той чи інший платіж. Призначення та суму платежу клієнт обирає самостійно, і змінити це призначення обслуговуючий банк не має технічної можливості.
Крім того, як підставу неможливості надання самостійно витребуваних доказів відповідач зазначає про блокування системи Клієнт-Банк позивачем. В свою чергу позивач вважає що дана обставина, якщо вона має місце бути (доказів блокування суду не надано), не є такою що об'єктивно перешкоджає чи унеможливлює надання таких доказів відповідачем.
Для розблокування системи Клієнт-Банк, відповідачеві було б достатньо письмово звернутись до банку (відділення до якого підключено клієнта) з заявою про розблокування системи та сплатити заборгованість перед банком за користування вказаною системою.
Належними доказами щодо зарахування коштів на погашення заборгованості є виписки з рахунків клієнта, які надаються обслуговуючим банком, які позивач і надав суду для належного розгляду спору
Відповідно до позовної заяви, сума заявлених позивачем вимог до відповідача за кредитним договором становить 897 585 (вісімсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 73 коп.(виходячи із розрахунку здійсненого станом на 12.06.2013 року), та складається з: 780 817,01 грн. - заборгованості за кредитом; 17 704, 92 грн. - заборгованості за відсотками; 99 680, 08 грн. - пені за кредитом; 2 383,72 грн. - пені за відсотками.
При цьому в позовній заяві заявлено до стягнення суму пені за несвоєчасну сплату відсотків розраховану за період з 01.02.2012 року - дата виникнення прострочення за відсотками, та суму пені за неповернення кредиту у встановлені строки розраховану за період з 15.08.2012 року - дата повернення кредитних коштів згідно умов кредитного договору, по 11.06.2013 року - дата підготовки розрахунку для звернення до суду, тобто за період що перевищує визначений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, загальний період нарахування - 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, приписи даної статті встановлюють і можливість існування іншого, більш тривалого періоду, протягом якого сторона має право нараховувати штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання, що має бути визначений в договорі за взаємною згодою сторін.
Відповідно до умов п. 9.1. Кредитного договору сторонами було передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожний день прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.
Таким чином, за погодженням сторін, було встановлено тривалість періоду за який Позивач має право нараховувати Відповідачу, пеню за неналежне виконання зобов'язання, за весь період коли таке прострочення буде існувати, тобто до фактичного погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 258, 261 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені, застосовуються спеціальна позовна давність (скорочена), тривалістю в один рік. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10, «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», визначено що, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
28.10.2013 р. представник відповідача в судовому засіданні заявив письмове клопотання в якому просив суд застосувати строки позовної давності відносно нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд застосовує положення ст. ст. 258, 261 Цивільного кодексу України, а саме умови застосування спеціальної позовної давності (скороченої), тривалістю в один рік. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже судом задовольняється сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2203 грн. 30 коп., із застосуванням спеціальної позовної давності (скороченої), тривалістю в один рік.
Відповідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність, в тому числі і спеціальна, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України «зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором договором про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р. склала 897 405 грн. 31 коп., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 780817 грн. 01 коп., суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17704 грн. 92 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 грн. 08 коп.; суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2203 грн. 30 коп.
Факт порушення відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р та факт заборгованості в сумі 897 405 грн. 31 коп., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 780817 грн. 01 коп., суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17704 грн. 92 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 грн. 08 коп.; суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2203 грн. 30 коп., за договором, підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем до суду не надано письмових доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.
Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, так як вони не були документально підтверджені відповідачем та спростовуються письмовими доказами наданими позивачем до суду. Наданий представником відповідача в судовому засданні від 28.10.2013 р. графік погашення кредиту та відсотків за договором про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р. не були підтверджені платіжними дорученнями або будь- якими наданими на огляд суду письмовими доказами.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС - БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2821-002/11 від 15.08.2011 р. в сумі 897 405 грн. 31 коп., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 780817 грн. 01 коп., суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17704 грн. 92 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 грн. 08 коп.; суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2203 грн. 30 коп.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС - БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ІНВЕСТ" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12; п/р 2600302820728 в ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 321983, код ЄДРПОУ 31731398) на користь Публічного акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» ( 01021, м. Київ-21, Кловський узвіз, 9/2; р/р № 32005176801 у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 14360920) - суму простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 780817 (сімдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 01 коп., суму простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17704 (сімнадцять тисяч сімсот чотири) грн. 92 коп.; суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 (дев'яносто шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 08 коп.; суму пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2203 (дві тисячі двісті три) грн. 30 коп. та 17 948 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 10 коп. - судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Т.Г. Алейникова
Рішення підписане 30.10.2013 р.