ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18855/13 22.10.13
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
про відшкодування шкоди 2 421,50 грн.
Представники сторін:
від позивача Пилипенко Я.В. (дов. № 29/12-12_П від 29.12.2013 року)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди 2 421,50 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/18855/13, слухання справи призначено на 22.10.2013 року.
21.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
У судовому засіданні 22.10.2013 року представник позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми страхового відшкодування, відповідно до якої просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 390,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.
Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої у судовому засіданні 22.10.2013 року.
Представник відповідача у судове засідання 22.10.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.10.2013 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.
У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
05 червня 2012 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (страховик) та Каніною Є.Ю. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 006255, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2012 року у м. Києві на прт. Московському сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту -ДТП) за участю автомобіля марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ та автомобіля марки "Хюндай", державний номер АА 0270 МО, яким керував Яковлев Р.В.
ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Хюндай", державний номер АА 0270 МО правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2013 року у справі № 3-2617/13.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Хюндай", державний номер АА 0270 МО, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2040348 від 28.03.2013 року.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ отримав механічні пошкодження.
Позивач, виходячи із звіту № 172 про визначення вартості матеріального збитку від 07.05.2013 року, складеного фізичною особою підприємцем та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 3 421, 50 грн., про що склав страховий акт № АС-006226 від 24.05.2013 року.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 006255 від 05.06.2012 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віді Край Моторз" в розмірі 3 421,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10190 від 04.06.2013 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).
Зважаючи на вищенаведене, 25.06.2013 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою за вих. № 15/04/8.04/202-13, про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП в розмірі 3 421,50 грн.
Проте, відповідач не відреагував на вище зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Відповідач проти позову заперечив частково, посилаючись на те, що позивач не зменшив розмір страхового відшкодування на суму франшизи яка відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АС/2040348 від 28.03.2013 року становить 1 000,00 грн., а також, на те, що при визначені матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ, не було враховано коефіцієнт фактичного зносу вказаного автомобіля.
В процесі розгляду даної справи, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 390,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Хюндай", державний номер АА 0270 МО, яким керував Яковлев Р.В., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія, який керував автомобілем "Хюндай", державний номер АА 0270 МО, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2013 року у справі № 3-2617/13.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Хюндай", державний номер АА 0270 МО, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2040348 від 28.03.2013 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1000,00 грн., строк дії полісу з 28.03.2013 року до 27.03.2014 року.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АВ/9374757) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2040348 від 28.03.2013 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту АС № 006255 від 05.06.2012 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що при визначені матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ, не було враховано коефіцієнт фактичного зносу, оскільки, автомобіль марки "Форд", державний номер ВВ 7824 СЕ 2012 року випуску, а відповідно до пункту 8.6.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ величина втрати товарної вартості не нараховується.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2040348 від 28.03.2013 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 390,46 грн.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 390,46 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 390,46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А код ЄДРПОУ 20842474) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво - Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 390 (триста дев'яносто) грн., 46 коп. заборгованості, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.10.2013 року
Суддя С.В. Стасюк