Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "28" жовтня 2013 р. Справа № 906/1308/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: Павлюк Д.В. - довіреність від 19.08.2013р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (смт. Першотравенськ Баранівський район Житомирська область)
до Індивідуального підприємця Пустовойта Олександра Олександровича (м. Юбілейне Московська область)
про стягнення 1 168 964,00 російських рублів (281 509,91 грн.)
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 168 964,00 російських рублів (що еквівалентно 281 509,91 грн.) за неналежне виконання договору №2 про поставку керамічних основ до електричних патронів серії Е40; Е27 та Е14 від 28.12.2004р. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (продавець/позивач) та Індивідуальним підприємцем Пустовойтом Олександром Олександровичем (покупець/відповідач) укладено договір №2 про поставку керамічних основ до електротехнічних патронів серії Е40, Е27, та Е14 (а.с.8), за умовами якого продавець зобов'язався виготовляти та поставляти покупцю керамічні основи до електропатронів, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати вказану продукцію (п.1 та п. 2 договору).
04.02.2013р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №19 (а.с.9).
Позивачем у справі є юридична особа, яка створена за законодавством України, а відповідачем - індивідуальний підприємець, який зареєстрований відповідно до законодавства Російської Федерації.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно п.13 договору №2 від 28.12.2004р., в редакції додаткової угоди №19 від 04.02.2013р., всі спори які виникають по цьому договору, розглядаються господарським судом Житомирської області в порядку Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про міжнародне приватне право". Правом, що регулює даний договір, є матеріальне право України. Мова судочинства - українська.
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та положення зазначених законів, суд вважає правомірним звернення позивача до господарського суду Житомирської області, а даний спір підвідомчим та підсудним господарському суду Житомирської області.
Пунктом 6 додаткової угоди №19 від 04.02.2013р. до договору №2 від 28.12.2004р. сторони визначили, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється покупцем по мірі надходження грошей від споживачів в Російській Федерації. Кошти, які надійшли від російських споживачів мають бути перераховані продавцю протягом одного-двох банківських днів. Оплата за поставлені керамічні частини патронів для ламп накалювання НИДЮ 724263032 та НИДЮ 724263034 здійснюється покупцем на протязі 2-х місяців з моменту розмитнення.
Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2014р. (п.16 додаткової угоди від 04.02.2013р.).
На виконання умов договору №2 від 28.12.2004р. позивач виготовив для відповідача замовлену продукцію. Відповідно до рахунку-фактури №10 від 02.05.2013р. вартість відвантаженої продукції становить 1 168 964,00 російських рублів (а.с.12).
Факт розмитнення продукції на вказану суму 1 168 964,00 російських рублів підтверджується вантажно-митною декларацією №101040001/2013/000889 від 27.05.2013р. та міжнародною товарно-транспортною накладною №576035 від 27.05.2013р. (а.с.10-11).
Однак, відповідач розрахунки за отриману продукцію не провів, внаслідок чого станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриману 27.05.2013р. продукцію згідно договору №2 від 28.12.2004р. у розмірі 1 168 964,00 російських рублів.
Несплата відповідачем коштів за поставлену продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити продукцію, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що між сторонами підписано змішаний договір, оскільки він містить елементи різних договорів - договору поставки та договору підряду.
Так, згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Разом з тим, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Оскільки умовами договору передбачено, що позивач виготовляє для відповідача керамічні основи до електротехнічних патронів серії Е40, Е27, та Е14, а потім поставляє їх відповідачу, - підписаний договір за своєю правовою природою є договором підряду та договором поставки.
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, пунктом 6 додаткової угоди №19 від 04.02.2013р. до договору №2 від 28.12.2004 року визначено, що оплата за поставлені керамічні частини патронів для ламп накалювання НИДЮ 724263032 та НИДЮ 724263034 здійснюється покупцем на протязі 2-х місяців з моменту розмитнення.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору за правилами ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Індивідуального підприємця Пустовойта Олександра Олександровича (141091, м. Юбілейне, Московська область, Російська Федерація, вул.Героїв курсантів, 9, кв.38, реєстраційний номер 304501836300342)
- на користь Публічного акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт.Першотравенськ, вул. Комсомольська, 1, код 05756926) - 1 168 964,00 російських рублів (еквівалентно 281 509,91грн), а також 5630,20грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31 жовтня 2013 року.
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - відповідачу (рек. з повід.)