30 жовтня 2013 року Справа № 9104/40876/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської обл. від 16.11.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. про нарахування і виплату підвищення до пенсії, -
11.10.2010р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган); зобов'язати нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.10.2010р., відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою суду від 19.10.2011р. заявлений позов у частині вимог за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 10.04.2010р. залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської обл. від 16.11.2010р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії пенсійного органу, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 11.04.2010р. по 31.10.2010р., на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив позивач, який покликаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без будь-яких обмежень строком.
На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, при цьому правильно визначив період часу, за який вказані вимоги підлягають задоволенню.
Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Відповідно до ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право КМ України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, тому її дія не поширюється на спірні відносини.
За таких умов виплата спірного підвищення за вищевказаний період повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Визначений в рішенні суду першої інстанції період часу, за який задоволені позовні вимоги, обчислений судом першої інстанції із дотриманням вимог ст.ст.99, 100 КАС України.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має пріоритет над останнім, а тому у вказаних правовідносинах застосовуються положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої без обмеження можуть виплачуватися за минулий час пенсії, які були нараховані пенсійним органом. Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання дій протиправними, зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити підвищення до пенсії підлягають задоволенню за період з 11.04.2010р. по 31.10.2010р. включно з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160, 183-2, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської обл. від 16.11.2010р. в адміністративній справі № 2а-946/10 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М. Шавель
Судді: М.В. Костів
Н.В. Савицька