16 жовтня 2013 року Справа № 33056/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010р. у адміністративній справі №2-а-5349/10/2270/3 за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій,-
встановив:
В серпні 2010 року Державна податкова інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача фізичної особи - підприємця (надалі - ФО-П) ОСОБА_1 до бюджету суму штрафних санкцій в розмірі 374 709, 00 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010р. позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету штрафні санкції в сумі 347709 (триста сорок сім тисяч сімсот дев'ять) грн.
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач - ФО-П ОСОБА_1, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Вказує на те, що в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває справа №2-а-5169/10/2270/3 за її позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2010 року №0001002303/0/2597, на підставі якого здійснюється стягнення у даній справі. Зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі, однак останній відмовив у задоволенні клопотання та прийняв в рішення про стягнення санкцій.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС було проведено перевірку дотримання господарською одиницею магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить приватному підприємцю ОСОБА_1 порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Перевіркою були встановлені порушення вимог Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема розрахункову операцію на повну суму покупки в розмірі 74 941,80 грн. не було проведено через реєстратор розрахункових операцій. Дана обставина підтверджується актом перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій від 12.03.2010 року, яким встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У зв'язку з вчиненим порушенням 23.03.2010 року було винесене рішення про застосування штрафних санкцій № 0001002303/0/2597 на суму 374 709 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року у справі №2-а-5169/10/2270/3 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову до ДПІ в м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2010 року №0001002303/0/2597. Відтак, сума фінансових санкцій за даним рішенням, яка не була сплачена позивачем в добровільному порядку, підлягає стягненню в примусовому.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Предметом розгляду даного спору є примусове стягнення застосованих штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Закон №265/95-ВР).
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним, такий не стосується відносин нарахування та сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а безпосередньо регулює правовідносини суб'єктів господарювання, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування послуг.
Згідно з вимогами ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Так, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС було проведено перевірку дотримання господарською одиницею магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить приватному підприємцю ОСОБА_1, порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до акту від 12.03.2010 року перевіркою було встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідальність за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена ст. ст. 1-24 вказаного Закону.
Згідно зі ст. 25 Закону №265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначенні статтями 17-24 Закону підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
На підставі Акту перевірки від 12.03.2010 року ДПІ в м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС 23.03.2010 року винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0001002303/0/2597 на суму 374 709 грн. Розмір фінансової санкції було визначено відповідно до встановленої перевіркою суми покупки, що не була проведена через реєстратор, і становить 374709 грн. ( 74 941,80 грн. х 5 = 374709,00 грн.).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач - ОСОБА_1 оскаржила зазначене рішення до суду (справа №2-а-5169/10/2270/3). Її клопотання про зупинення провадження у справі про стягнення штрафних санкцій до набрання законної сили рішенням у справі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0001002303/0/2597 на суму 374 709 грн. суд першої інстанції не задовольнив.
Натомість, в рішенні про стягнення штрафних санкцій зазначив, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року у справі №2-а-5169/10/2270/3 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПІ в м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2010 року № 0001002303/0/2597 відмовлено. Відтак, позов про стягнення штрафних (фінансових) санкцій належить задовольнити.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до ч.3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відтак, суд першої інстанції, зробивши висновок про наявність законних підстав для стягнення штрафних (фінансових) санкцій, керувався рішенням суду в іншій справі, яке не набрало законної сили.
На час розгляду справи судом апеляційної інстанції, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року у справі №2-а-5169/10/2270/3 за позовом СПД - ФО ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2010 року №0001002303/0/2597 набрала законної сили. Так, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року у справі №33136/10 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року у справі №2-а-5169/10/2270/3 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги СПД-ФО ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2010 року №0001002303/0/2597 в сумі 374 709 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 374 709 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Апелянт у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2010р. у адміністративній справі №2-а-5349/10/2270/3 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Шавель Р.М.
Савицька Н.В.