17 жовтня 2013 року Справа № 9104/28475/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 жовтня 2009 року № 0004011732/0/487, від 23 листопада 2009 року № 498/0004011732/15903, яким йому визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 28 845, 45 грн.
В обґрунтування заявлених вимог покликаються на те, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.08.2008 року по 31.03.2009 року, про що складено акт від 20.10.2009 року № 1014/17-020/НОМЕР_1. За наслідками розгляду вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2009 року № 0004011732/0/487, яким визначено податкове зобов'язання з доходів фізичних осіб в сумі 28845,45 грн. За наслідками оскарження спірного податкового повідомлення рішення в адміністративному порядку, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податку відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 23.11.2009 року № 498/0004011732/15903 на ту ж саму суму податкових зобов'язань. Вважає вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, оскільки при проведенні перевірки відповідач не прийняв до уваги, що у податковій декларації за 2008 рік ними було завищено як валові витрати, так і валові доходи від здійснення підприємницької діяльності. Він на протязі охопленого перевіркою періоду визначав валові витрати та валові доходи по першій події, якою у всіх спірних випадках був факт відповідно прийняття та передачі товарів. Грошові розрахунки з контрагентами на момент перевірки не проводились, оскільки за домовленістю сторін оплата повинна здійснюватися на умовах відстрочення платежу. При проведенні перевірки не виявлено жодних документів, які б підтверджували факт отримання ним доходів, зазначених у декларації, а згідно ч. 1 ст. 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах ІІ та ІІІ цього Декрету. Таким чином, відповідач, при проведенні перевірки та при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушив вимоги пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області від 27 жовтня 2009 року № 0004011732/0/487 та від 23 листопада 2009 року № 498/0004011732/15903.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Тячівському районі оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому її слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_2 (акт перевірки № 1014/17-020/НОМЕР_1 від 20.10.2009 року) встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283-97ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008 рік в сумі 28845,45 грн. Так, проведеною перевіркою встановлено, що чистий оподатковуваний дохід ПП ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за 2008 рік складає 193533 грн. проти - 1230 грн., заявленої платником податків в декларації. Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжність, а саме: включення до валового доходу сум ПДВ в розмірі 38707 грн. Крім того, в ході перевірки встановлено обсяг понесених платником податку витрат на загальну суму 0 грн., проти заявленої 231010 грн., в результаті чого зменшено валові витрати на суму 231010 грн. Розбіжність при визначенні валових витрат у загальній сумі 231010 грн. між даними перевірки за перевірений період та даними підприємця ОСОБА_2 виникла внаслідок порушення вимог ст.ст. 13, 14 Декрету та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, що полягає у включенні до валових витрат (у декларації про доходи) витрат по придбанню товарів (автомобілів), які не підтверджені первинними документами щодо оплати у відповідному звітному періоді всього на загальну суму валових витрат (231010 грн.). За вищевказаних обставин, акт перевірки від 20.10.2010 року є таким, що створює для позивача юридичні (правові) наслідки із наведених у ньому допущених підприємцем порушень вимог податкового законодавства. Враховуючи вищенаведене, просять постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ПП ОСОБА_2 в задоволенні позову повністю.
Представник Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ПП ОСОБА_2 в задоволенні позову повністю.
Представник ПП ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області заперечив, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Тячівському районі Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що державною податковою інспекцією у Тячівському районі Закарпатської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 26 серпня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що складено акт від 20 жовтня 2009 року за № 1014/17-020/НОМЕР_1.
Проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283-97ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004011732/0/487 від 27 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 28 845,45 грн..
За наслідками оскарження спірного податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податку відповідачем прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 23 листопада 2009 року за № 498/0004011732/15903 на ту ж суму податкових зобов'язань.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 являється суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Як вбачається з матеріалів справи, розбіжність при визначенні валових витрат у загальній сумі 231010 грн. між даними перевірки за перевірений період та даними підприємця ОСОБА_2 виникла внаслідок включення до валових витрат (у декларації про доходи) витрат по придбанню товарів (автомобілів), які не підтверджені первинними документами щодо оплати у відповідному звітному періоді всього на загальну суму валових витрат (231010 грн.).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що на протязі охопленого перевіркою періоду позивач визначив валові витрати та валові доходи по першій події, якою у всіх спірних випадках був факт відповідно прийняття та передачі товарів. Грошові розрахунки з контрагентами на момент перевірки не проводились, оскільки за домовленістю сторін оплата повинна здійснюватись на умовах відстрочення платежу.
Вказані обставини підтверджуються змістом акту перевірки від 20.10.2009 року № 1014/17-020/НОМЕР_1, де в п. 2.18 на стор. 6, 7 зазначено наявність у позивача дебіторської та кредиторської заборгованості. Крім того, на стор. 8 акту перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач протягом 2008 року реалізував чотири автомобілі, за що отримав 400 грн. (в якості часткової оплати). На стор.14, 15 акту перевірки встановлено, що в підтвердженій сумі валового доходу 193533 грн. за реалізовані автомобілі підприємцем отримано 400 грн. готівкових коштів.
Зважаючи на вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що при спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, в даному випадку застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.
Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.
Згідно довідки Тячівського відділення ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» № 10-84/70-106 від 14.10.2009 року, за період з 04.09.2008 року по 31.12.2008 року руху коштів по р/р НОМЕР_2 в Тячівському відділенні ВАТ «РБ Аваль» не було. При цьому, при проведенні перевірки не виявлено жодних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем доходів, зазначених у декларації.
Як правильно вказано в постанові суду першої інстанції, в ході проведеної перевірки було встановлено, що фактично позивач у охопленому періоді отримав дохід в сумі 400 грн., тоді як в декларації помилково зазначив 232240 грн. валового доходу та 1230 грн. чистого доходу, тобто позивач не занизив податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за 2008 рік.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при проведенні перевірки та при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушив вимоги підпункту «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Так, при проведенні перевірки відповідач проігнорував, що у податковій декларації про доходи позивача за 2008 рік показники валових доходів є завищеними, що безпосередньо впливає на обсяг податкових зобов'язань позивача за відповідний період.
На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 20.10.2009 року № 1014/17-020/НОМЕР_1 податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2009 року № 0004011732/0/487 та від 23 листопада 2009 року № 498/0004011732/15903 не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2а-4587/09/0770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик