Справа: № 826/4896/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібниченко І.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
22 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Грищенко Т.М., суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі - Луцак А.В., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора служби Гульчука Євгена Олександровича, Київської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов»язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв»язку з тим, що 29 грудня 2011 року Київська міська рада на УШ сесії УІ скликання прийняла рішення «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва дошкільного навчального закладу» №1022/7258. У відповідності з даним рішенням сторонами були виконані всі необхідні формальності, пов»язані з його виконанням і 31 серпня 2012 року виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виніс розпорядження «Про затвердження Акта приймання - передачі дошкільного навчального закладу №383 на вулиці Гарматній,41 в місті Києві з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва» №1522.
Вказаний заклад був переданий до управління Солом»янської районної у місті Києві державної адміністрації.
Вказаний заклад розташований на земельній ділянці площею 0,4948 га за кадастровим номером 69006001 та цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування вказаного вище дошкільного виховного закладу, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею П-КВ №006689 від 8.06.2000 року.
У зв»язку з викладеним, позивач неодноразово звертався до Київської міської ради та Солом»янської районної у місті Києві державної адміністрації з вимогою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки та вчинення інших дій, пов»язаних з оформленням права на дану ділянку на нових власників дошкільного навчального закладу.
Проте, на думку позивача Київська міська рада та Солом»янська районна у місті Києві державна адміністрація ухиляються від виконання дій по належному оформленню земельної ділянки по вул. Гарматній, 41 в м. Києві, надаючи їм формальні відповіді.
Позивач вбачає порушення своїх прав у тому, що вказана земельна ділянка по даний час зареєстрована за ним, тому саме йому, позивачу, доводиться сплачувати земельний податок за неї, при тому, що будівля, яка знаходиться на цій земельній ділянці йому не належить.
27.02.2013 року позивач звернувся з заявою за реєстраційним номером 306254 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві у відповідності з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою.
20 березня 2013 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Гульчук Є.О. РС РУЮ у м. Києві прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №998098 з підстав подачі заяви за відсутності права власності.
Позивач, посилаючись на пп. «е» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, вказує, що набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування цією земельною ділянкою.
Крім того, позивач, посилаючись на належне оформлення вказаної вище земельної ділянки у відповідності з законодавством, що діяло на момент виникнення його права на цю ділянку, вважає відсутньою необхідність повторно оформляти своє право власності на вказану земельну ділянку, тому приходить до висновку, що Державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Київ неправомірно відмовив йому у припиненні права постійного користування земельною ділянкою і діяв не у відповідності з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-ІУ та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 20112 року №703, що і спонукало його звернутись до суду з даним позовом.
Позивач просив суд припинити право постійного користування Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами земельною ділянкою площею 0,4948 га, кадастровий номер 69006001, по вул. Гарматній, 41 в Солом»янському районі міста Києва та зобов»язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м.Києві внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами, а саме права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
31 травня 2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва була ухвалена постанова, якою у задоволенні даного адміністративного позову було відмовлено повністю.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі аналізу нормативно правових актів, що регулюють діяльність Реєстраційної служби , дійшов до висновку що доводи позивача були спростовані суб»єктом владних повноважень у відповідності з ч.2 ст.71 КАС України, а вимоги позивача є необґрунтованими.
При цьому, суд першої інстанції правомірно визначив, що, третім відповідачем по даній справі є Київська міська рада, але вимоги цього позову звернуті до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та Державного реєстратора. Аналізуючи норми ст. 19 Конституції України та норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-ІУ і Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, суд першої інстанції дійшов до висновку про виключність компетенції Реєстраційної служби у вчиненні дій по реєстрації прав. Колегія погоджується з таким висновком в тому розумінні, що суд не може підміняти собою орган владних повноважень і вирішувати за цей орган питання, які є предметом його діяльності.
На вказану постанову позивачем була подана апеляційна скарга, у якій вважає, що судом першої інстанції при вирішення цього спору не дотримані вимоги ст. 17 КАС України та невірно застосовані норми Закону №1952 - 1У щодо втручання суду в діяльність державних реєстраторів.
При перегляді даної справи, колегією суддів пропонувалось представникам позивача визначитись у вимогам, звернутих до відповідача, зокрема і до Київської міської ради і викласти, в чому саме вони полягають, однак, представники позивача цього зробити не змогли, посилаючись на те, що суд з власної ініціативи може це зробити і вийти за межі їх позовних вимог, що в даному випадку не має під собою ніяких підстав.
Тому, колегія суддів, вважає, що позивачем, як позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, позовні вимоги формулюються некоректно.
Так, згідно ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Проте, позивачем у даному адміністративному позові питання оскарження дій чи бездіяльності кого б то не було з відповідачів не йдеться
Із змісту позову вбачається, що йдеться про незгоду позивача з вирішенням посадовою особою Реєстраційної служби ГУ юстиції м. Києва заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Гарматній, 41 в м. Києві, зареєстрованої згідно картки прийому заяви 27 лютого 2013 року, зокрема, з винесенням ним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20 березня 2013 року з підстав відсутності держаної реєстрації права власності. При цьому державним реєстратором Гульчуком Є.О. не вказується, про чиє право власності йдеться, особи що подає заяву чи особи, на яку це право слід зареєструвати, що є певним недоліком цього рішення.
Представники Державної реєстраційної служби в судове засідання не з»являлись, пояснень до справи не представляли.
Позивач вважає, що Державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою виданий Державному видавництву «Преса України» у 2000 році Київською міською радою є достатнім документом для позитивного вирішення його заяви.
Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.
Правовідносини щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою між суб»єктами такого права та реєстраційним органом регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952 - 1У та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.
Представлені у справі докази свідчать про те, що позивач виконав всі вимоги вказаних нормативних актів при зверненні до відповідача і надав всі належні документи, в т. ч. і Свідоцтво про право користування земельною ділянкою по вул. Гарматній, 41 в м. Києві, яке в розумінні пп. 9 п. 27 Порядку державної реєстрації є підтвердженням його права на земельну ділянку.
Однак, із змісту вказаної статті Закону не вбачається, чи йдеться саме про документ, що підтверджує право власності особи, що звертається до Реєстратора про припинення права власності, а не про документ, що засвідчує право власності на земельну ділянку особи, до якої перейшло право власності на будівлю.
Проте, зміст Закону України №1952-1У від 1 липня 2004 року у редакції на момент звернення позивача до Реєстратора пов»язаний тільки з реєстрацією прав власності, в. т. числі і на земельну ділянку і не містить норм щодо припинення права власності на земельну ділянку, без реєстрації права на це майно іншим власником, до якого перейшло це право.
Зокрема, у розділі про порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, у ст. 16 Закону, яка регулює порядок подання заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень, вказується, що у разі виникнення, переходу або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним виникнення, переходом або припиненням речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на такі об»єкти.
Тобто, очевидно пов»язується припинення права на земельну ділянку з переходом права власності на майно, у даному випадку на будівлю, і йдеться про подання заяви про реєстрацію тим власником, до якого перейшло право на цю будівлю.
У липні 2013 року цей Закон був доповнений ст. 4-1, де викладені особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, однак про реєстрацію припинення права власності на земельні ділянки в тих вимогах, які заявлені позивачем, не йдеться.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 червня 2011 року встановлені загальні засади проведення державної реєстрації прав, де у п.7 теж наголошується, що перехід або припинення права власності на земельну ділянку пов»язується з переходом або припиненням права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку, до Державного реєстратора про реєстрацію прав на земельну ділянку зобов»язаний був звернутись новий власник будівлі дошкільного закладу по вул. Гарматній, 41 в м. Києві, з одночасним поданням заяви про реєстрацію прав на земельну ділянку і, відповідно, заяви позивача про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою з поданням Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою.
Наведене вище не суперечить положенням ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України.
Численні звернення позивача до Київської міської ради та Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації свідчать, що позивач усвідомлює, ким порушується його право, пов»язане з користуванням земельною ділянкою по вул. Гарматній, 41 в м. Києві, і необхідністю сплачувати земельний податок за ділянку, яка призначена для обслуговування відчуженої будівлі дитячого закладу.
Проте, вимог щодо неправомірності дій вказаних осіб позивач не ставить, а колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за вказаних обставин не мав підстав вийти за власної ініціативи за межі позовних вимог позивача та звернути позовні вимоги до іншого відповідача, змінивши їхній зміст.
Щодо заявлених позивачем вимог до Реєстраційної служби ГУ юстиції в м. Києві та Реєстратора, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності з ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здій1снюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Всупереч доводам позивача, що державний реєстратор Державної реєстраційної служби ГУ юстиції в м. Києві в порушення вимог ст. 141 ЗК України та власного Рішення від 15.07.2004 року №457/1867, неправомірно проігнорував звернення позивача про реєстрацію припинення права користування земельною ділянкою і не надав позивачу даних про вчинення дій по внесенню цих відомостей до реєстру та підстав відмови у їх вчиненні, колегія вважає, що Державний реєстратор у встановленому Законом №1952 - 1У та Порядком реєстрації належним чином прийняв у позивача заяву про припинення права власності, оформив відповідну картку прийому заяви та виніс у встановлені строки рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень про відмову у її задоволенні з підстав відсутності державної реєстрації права власності.
У разі незгоди з даним рішенням, позивач мав можливість у встановлені законом строки оскаржити дане рішення до суду, якщо вважав його неправомірним, та поставити вимогу до суду зобов»язати Державного реєстратора переглянути це рішення у відповідності з його заявою з дотриманням вимог закону, що узгоджується з правилами ст. 17 КАС України.
Вимоги позивача до суду про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою та, відповідно, зобов»язання Реєстраційної служби внести запис до Державного реєстру речових прав про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою, не підлягають задоволенню з огляду на те, що суд не може підміняти інші органи влади та самостійно вирішувати питання, вирішення яких є компетенцією інших владних органів.
Тому, на думку колегії, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку з додержанням норм матеріального та процесуального права про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, що у відповідності з ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2013 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
суддя І.О.Лічевецький
суддя В.Е.Мацедонська
.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.