Справа: № 760/3632/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кізюн Л.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
17 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Мельничук В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва на постанову Солом»янського районного суду м.Києва від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва про зобов»язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до Солом»янського районного суду м.Києва з позовом до Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва (далі - Відповідач) про зобов»язання нарахувати та виплатити одноразово різницю між перерахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням, починаючи з 01.01.2012 року по січень 2013 року включно в сумі 62 976,20 грн та зобов»язання здійснювати виплату щомісячного довічного грошового утримання з січня 2013 року по грудень 2013 року включно за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві за січень 2013 року, як передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік».
Постановою Солом»янського районного суду м.Києва від 01 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, зобов»язано Відповідача провести перерахунок та виплату Позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року відповідно ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Згідно ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються судами в порядку письмового провадження.
Відповідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є суддею у відставці, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 та відповідно ст.43 Закону України «Про статус суддів» (чинною на період виходу Позивача у відставку) за нею зберігається звання судді і такі ж гарантії соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Позивач перебуває на обліку у Відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене як судді, яка вийшла у відставку з Конотопського районного суду Сумської області та обчислене відповідно до Закону України «Про статус суддів».
Позивач зверталася до Відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату довічного грошового утримання, як судді у відставці.
Проте, листом №1474/06 від 07.02.2013 року Відповідач відмовив Позивачу в проведенні перерахунку, посилаючись на положення ч.4 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, що діє з 01.01.2013 року), де зазначено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання. Перерахунок щомісячного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного суду України. Тобто передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання лише суддям Конституційного суду України.
Відповідно ч.ч.1, 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, якщо він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов»язків.
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції, чинній станом на 07.07.2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону №3668 від 08.07.2011 року, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Отже, визначений Законом №2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання змінено Законом №3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів.
Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон №3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) встановлено:
частина третя статті 138 Закону №2453 у редакції Закону №3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»;
дія статті 2 Закону №3668 не поширюється на Закон №2453.
У період з 01.01.2012 року по січень 2013 року включно, за який Позивач просить нарахувати та виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням, та на момент звернення з адміністративним позовом до суду (21.02.2013 року) діяли положення частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону №3668), відповідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Згідно ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнано
такими, що втратили чинність, зокрема: Закон України «Про статус суддів» ( 2862-12 ), крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року; { Підпункт 1 пункту 2 розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині зобов»язання Відповідача провести перерахунок та виплату Позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року відповідно ст.43 Закону України «Про статус суддів», виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зазначивши, що такий перерахунок та виплату слід здійснювати згідно ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суд першої інстанції постановляючи оскаржуване судове рішення, керувався законом, який втратив чинність.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції, зокрема, є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було помилково застосовано норми матеріального права, проте, правильно по суті вирішено справу.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а мотивувальну частину постанови суду першої інстанції змінити.
За приписами ч.10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.183-2, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину постанови Солом»янського районного суду м.Києва від 01 квітня 2013 року в частині зобов»язання Відповідача провести перерахунок та виплату Позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року відповідно ст.43 Закону України «Про статус суддів», виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зазначивши, що такий перерахунок та виплату слід здійснювати згідно ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Мельничук В.П.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Мельничук В.П.