Справа: № 357/1056/13-а (2а/357/68/13) Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
24 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області (надалі за текстом - «Управління») та скасування вимоги про сплату боргу № Ф617У від 05.04.2012 р. Позивач просила також зобов'язати Управління зарахувати страховий стаж з урахуванням її добровільного бажання сплатити страховий внесок.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в частині вимог про зобов'язання Управління зарахувати страховий стаж з урахуванням добровільного бажання ОСОБА_2 сплатити страховий внесок.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 25.09.2009 р., обрала спрощену систему оподаткування та перебуває на обліку в Управлінні, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
05.04.2012 р. Управлінням прийнято вимогу № Ф-617У про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску у розмірі 4 010 грн. 30 коп.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (надалі за текстом - «Закон № 2464-VI»).
Стаття 1 цього Закону містить визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «страхувальники» - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Підпунктом 4 пункту 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону № 2464-VI, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції, що ОСОБА_2, як страхувальник, зобов'язана була сплатити єдиний внесок. В свою чергу відповідач обґрунтовано сформував вимогу про сплату недоїмки, яка утворилась внаслідок недодержання позивачем платіжної дисципліни.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Судова колегія також звертає увагу скаржника, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відтак, бажання сплатити страховий внесок не може бути підставою для зарахування відповідних періодів до страхового стажу.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 29 жовтня 2013 р.
.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.