Справа: № 1003/4661/12 2а/1003/5658/12 Головуючий у 1-й інстанції:Шовкопляс О. П.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
23 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою відповідача - військової частини А 2167 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини А 2167 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
У лютому 2012 році позивач звернувся з адміністративним позовом до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, в якому просить суд зобов'язати військову частину А 2167 компенсувати витрати грошового забезпечення на придбання продуктів харчування за період з 11.03.2000 року по 07.12.2010 року у розмірі 89828, 84 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов задоволено у повному обсязі: зобов'язано військову частину А2167 компенсувати ОСОБА_3 витрати грошового забезпечення на придбання продуктів харчування за період з 11.03.2000 р. по 07.12.2010 р., враховуючи у розмірі компенсації вартості набору продуктів за нормою № 1 (загальновійськова) та середньомісячні ціни на окремі продовольчі товари в торговій мережі і заміських ринках Київської області на момент нарахування компенсації надані Головним управлінням статистики у Київській області згідно з розрахунку в сумі 89828,84 гривень.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою відповідачем - військовою частиною А2167 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанцій встановлено, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України і проходив військову службу у військовій частині А2167. Відповідно до довідки військової частини позивач не отримував компенсацію замість продовольчих пайків та пайками не забезпечувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 89828,84 грн. Посилаючись на те, що законодавством України передбачене продовольче забезпечення військовослужбовців, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення з 11.03.2000 року по 07.10.2010 року.
При ухвалені оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вважав за можливе позовні вимоги задовольнити, виходячи з конституційних положень про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийняті нових законів або внесення змін до них.
Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі.
Частиною 2 ст. 9-1 цього Закону було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-III призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Даний Закон набрав чинності з 11.03.2000 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 передбачено норми забезпечення та відповідну вартість грошової компенсації.
Згідно з пунктом 1 Переліку актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», зазначену постанову КМУ від 12.03.1996 року № 316 визнано такою, що втратила чинність. Отримання грошової компенсації за продовольчий пайок постановою КМУ від 29.03.2002 року № 426 не передбачено.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за неотриманий з 11.03.2000 року по 07.12.2010 року продовольчий пайок, оскільки чинним законодавством України виплата грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок не передбачена.
Посилання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на статтю 16 Закону України «Про Збройні Сили України» є безпідставним, оскільки вищенаведена стаття гарантує лише одержання військовослужбовцями за рахунок держави, зокрема, продовольчого забезпечення, але виплата грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, регулювалося лише частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якої, як вже зазначалося вище, була зупинена з 11.03.2000 року.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Підсумовуючи вищевказане, дослідивши фактичні обставини та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2012 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_3 - є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу відповідача - військової частини А 2167 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2013 року - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2013 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до військової частини А 2167 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.