Справа: № 826/9468/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
24 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єф-Пласт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єф-Пласт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 року, -
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до митної декларації № 100250000/2013/056968 та застосування резервного методу визначення митної вартості товарів відповідно до митної декларації № 100250000/2013/057140, скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20.05.2013 року № 100250000/2013/600676/2, а також зобов'язання відповідача вчинити дії стосовно визначення вартості товару за декларацією митної вартості із застосуванням методу за ціною контракту.
Свої вимоги мотивував тим, що подана митна декларація для митного оформлення товару була з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В засідання з'явився представник апелянта, наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не надано належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, та у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією Mayer & Co Beschlдge GmbH 21.05.2012 року укладено контракт, за умовами якого контрагент зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.
20.05.2013 року позивач подав відповідачу митну декларацію № 100250000/2013/056968 та супровідні документи до неї на підтвердження заявленої у вказаній декларації митної вартості товарів.
Відповідач виявив розбіжності та відсутність у таких документах повних відомостей відповідно до обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, а саме:
- у прайс-листі виробника зазначено умови поставки СРТ Київ, що суперечить суті прайс-листа, який адресовано необмеженій кількості потенційних покупців;
- у декларації країни відправлення зазначено номер іншого рахунку-фактури, загальна вартість відмінна від вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі;
- умовами контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється позивачем за умови повної передплати, згідно з проформою інвойсом від контрагента. Рахунок-фактура датований 15.05.2013 року, платіжне доручення - 16.05.2013 року, митна декларація країни відправлення - 17.04.2013 року. Тобто, митну декларацію країни відправлення оформлено раніше, ніж виставлено рахунок-фактуру та здійснено передплату за товар;
- висновок державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.08.2012 року № 3311 містить розбіжності, а саме ціни, зазначені у висновку, визначались на умовах поставки СІР Київ, а умовами поставки, зазначеними у рахунку-фактурі, є СРТ Київ. Наведений рівень цін змінюється в залежності від умов поставки та оплати, обсягу партії. Висновок, датований 17.08.2012 року, є дійсним протягом 30 днів з моменту реєстрації, тобто, на час митного оформлення висновок уже був недійним. При експертному аналізі використовувалась інформація, отримана від компанії-виробника. Аналізу цін реалізації на внутрішньому ринку України та даних спеціалізованих торгівельних площадок не проведено. Висновок не містить інформації щодо вартості всіх артикулів відповідно до поставки.
Враховуючи вказані розбіжності, відповідачем прийнято оскаржуване рішення та складено карту відмови.
Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, перелік яких вказано на зворотному аркуші декларації митної вартості від 24.10.2012 року та відповідає вимогам ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
При обчисленні митної вартості, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару (сировини); інші документи на розсуд позивача. Відповідачем проведено консультації з позивачем щодо застосування інших, окрім застосованого, методів визначення митної вартості товарів.
Однак, з копій рахунку-фактури від 15.05.2013 року № 30088186, платіжного доручення від 16.05.2013 року № 39 та митної декларації країни № 13AT700000EVH2LE66 вбачається, що зазначена декларація складена раніше, ніж здійснена оплата за контрактом.
Зі змісту вказаного рахунку та висновку вбачається, що умови поставки у них зазначені різні, а тридцяти денний строк, протягом якого висновок є дійсним, прямо передбачений у самому тексті висновку.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) ( ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України).
Відповідачем не застосовано основний метод визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем на вимогу відповідача не подано додаткових документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку з чим у відповідача виникли сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів та наявної у відповідача додаткової інформації про рівень митної вартості на товар.
Наступні методи відповідачем не застосовані у зв'язку з: метод а) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутні дані щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутні дані щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); методи в) на основі віднімання вартості та г) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутні дані, необхідні для проведення розрахунків.
Таким чином, у зв'язку з тим, що у встановлений законодавством термін дії гарантійних зобов'язань позивач не надав додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовими особами митниці було самостійно визначено митну вартість товару за резервним методом.
Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене.
Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єф-Пласт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єф-Пласт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 30.10.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2013 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.