Справа: № 825/2700/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
22 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі Воронець Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габріель» до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові, начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові Демченка М.М. про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - Демченка М.М., в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2013 року № 961 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Габріель» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.05.2005 року, та перебуває на обліку в УПФУ в м. Чернігові як платник страхових внесків (а.с.6).
03.07.2013 року начальником УПФУ в м. Чернігові на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесено рішення № 961 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року на суму 4506,23 грн., з них: штрафні санкції -1088,47 грн., пеня - 3417,76 грн. (а.с.26).
Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п. 4 ч. 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п. 5 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, згідно з п.п. «е» та «й» пп. 12 п. 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме статті 17 - 19, ч.ч. 1-9 статті 106 виключено.
В свою чергу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Таким чином, п.2 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2011 року втратили чинність, тобто на момент прийняття спірних рішень не діяли.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний суд України в рішенні від 09 лютого1999 року № 1-рп/99 зазначив, що у ч. 1 статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Разом з цим, в силу абзацу 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Тобто, вказаною нормою встановлено, що у відповідача зберігаються повноваження саме щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та застосування відповідних фінансових санкцій, а не повноваження щодо встановлення порушення норми (в даному випадку статті 17), яка втратила чинність на момент проведення перевірки, та в подальшому застосовування штрафних санкцій за її порушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п. 2 ч. 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що втратив чинність з 01 січня 2011 року, станом на день прийняття спірного рішення є протиправним.
За таких підстав рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові та Прилуцькому районі Чернігівської області № 961 від 03.07.2013 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року на суму 4506,23 грн., з них: штрафні санкції -1088,47 грн., пеня - 3417,76 грн. прийняте відповідачем не на підставі та не в межах повноважень, визначених Законом, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
Ю.В.Ключкович
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Ключкович В.Ю.