Справа: № 826/10930/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
23 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 25 квітня 2013 року № 0010151703.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі міста Києва від 25 квітня 2013 року № 0010151703 згідно із підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 розділу II та пункту 286.5. статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб у розмірі 4935,66 грн.
Обґрунтовуючи правомірність винесення спірного податкового - повідомлення рішення, відповідач зазначає, що ОСОБА_3 на праві власності належать:
- нежилі приміщення №№ 1,2 (групи приміщень № 22) - магазин непродовольчих товарів загальною площею 56.10 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (літера А), які належать їй на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 18 липня 2007 року № 892-В;
- нежилі приміщення №№1,2 (групи приміщень №21) - магазин непродовольчих товарів загальною площею 49,90 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (літера А), які належать їй на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 18 липня 2007 року № 892-В;
- нежилі приміщення №№ 1,2,3,4, (групи приміщень № 9) загальною площею 72,50 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 (літера А), які належать їй на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним Управлінням комунальної власності М.Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 11 травня 2007 року № 568-В.
Відповідач зазначає, що розрахунок податку на землю здійснено на підставі Архітектурно-технічних паспортів об'єктів архітектури та згідно листа Головного управління земельних ресурсів КМДА від 27 липня 2012 року № 07387/21956.
Позивач не є ані власником земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 (літера А); АДРЕСА_2 (літера А); АДРЕСА_3 (літера А), ані їх землекористувачем.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Деснянському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0010151703, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Стаття 270 Податкового кодексу України передбачає, що об'єктом плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України), а орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податковий кодекс України).
Згідно з частиною 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Таким чином, платником земельного податку, зокрема є землекористувач, у якого виникає обов'язок по сплаті податку з моменту виникнення права користування земельною ділянкою.
Згідно зі статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною третьою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Доводи відповідача щодо землекористування позивача земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_2 (літера А); АДРЕСА_2 (літера А); АДРЕСА_3 (літера А) не підтверджується даними з Державного земельного кадастру.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець 19 серпня 2008 року № 20690010002008527, взята на облік в органах державної податкової служби.
Згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС від 30 січня 2012 року, починаючи з 01 січня 2012 року позивач є платником єдиного податку (ставка єдиного податку 5 %, 3 група).
Згідно свідоцтва платника єдиного податку позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування за видами діяльності, зокрема, здавання в оренду власного нерухомого майна.
Місцем провадження господарської діяльності визначено: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_1.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені статтею 291 Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
Відповідно до підпункту 297.1.4. пункту 297 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг. Орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.
Операції з надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку - орендодавець - звільняється від сплати земельного податку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач як платник єдиного податку, із визначенням виду діяльності, зокрема, здавання в оренду власного нерухомого майна, у будь-якому випадку звільнений від сплати земельного податку.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Деснянському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0010151703.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді:
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.