ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1
місто Київ
30 вересня 2013 року Справа №826/10665/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді:Пісоцької О.В.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявоюКиївського міського центру зайнятості
доОСОБА_2
простягнення коштів у розмірі 8514грн. 96коп.,
Київський міський центр зайнятості (далі - Центр зайнятості, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача незаконно отримані кошти в розмірі 8514грн. 96коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 в порушення вимог Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III, «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII незаконно отримано кошти як допомогу по безробіттю у розмірі 8514грн. 96коп.
У судовому засіданні представник позивача просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, письмових заперечень стосовно задоволення даного позову на адресу суду не направила, тоді як належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи.
Ухвалою суду від 05 вересня 2013 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
25 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Оболонського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III, «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII. В поданій заяві відповідачем зазначено про те, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому - числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.
Наказом Оболонського районного центру зайнятості в місті Києві від 25 вересня 2012 року №НТ120925 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VІ, підпунктами 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ та пунктом 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, за період з 25 вересня 2012 року по 06 березня 2013 року відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 7186грн. 07коп. і надано соціальні послуги у вигляді забезпечення вартості навчання в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету за навчальною програмою «Господарське право» за період з 17 жовтня 2012 року по 14 листопада 2012 року у розмірі 1328грн. 89коп., що підтверджується розрахунком виплаченого забезпечення ОСОБА_2
Позивачем проведено розслідування стосовно страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», результати якого зафіксовані в акті від 01 березня 2013 року №35.
Так, позивачем виявлено, що як на час подання вище вказаної заяви до Оболонського районного центру зайнятості в місті Києві (з 03 вересня 2012 року), так і під час проведення розслідування ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах та отримувала дохід у вищому навчальному закладі «Київський університет ринкових відносин», про що свідчить наказ останнього від 03 вересня 2012 року №188 в/к (копія наявна в матеріалах справи - а.с. 14).
Відповідно до наказу №188в/к від 03 вересня 2012 року, виданого вищим навчальним закладом «Київський університет ринкових відносин» на підставі заяви ОСОБА_2 від 03 вересня 2012 року, останню прийнято на посаду старшого викладача правових дисциплін до коледжу по контракту за сумісництвом з погодинною оплатою праці.
Оболонський районний центр зайнятості в місті Києві дійшов висновку, що відомості, зазначені відповідачем у заяві від 25 вересня 2012 року про надання їй статусу безробітного, на підставі яких їй виплачено допомогу по безробіттю та надано соціальні послуги у сумі 8514грн. 96коп., не відповідають дійсності, а тому позивачем прийняті рішення:
- про припинення виплати допомоги відповідачеві (наказ від 12 березня 2013 року №НТ130312);
- про зняття ОСОБА_2 з 06 березня 2013 року з обліку відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (наказ від 20 березня 2013 року №НТ130320);
- про визнання виплаченого ОСОБА_2 матеріального забезпечення у розмірі 8514грн. 96коп. безпідставним та таким, що підлягає стягненню (наказ від 21 березня 2013 року №64);
- про повернення коштів у встановленому порядку (наказ від 21 березня 2013 року №НТ130321) відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307.
Також 22 березня 2013 року Оболонським районним центром зайнятості в місті Києві відповідачу направлено повідомлення від 21 березня 2013 року №24-1502 про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів на суму 8514грн. 96коп.
ОСОБА_2 визначена Оболонським районним центром зайнятості в місті Києві сума не сплачена. Доказів, які б свідчили про оскарження рішень позивача (наказів), на дослідження суду, також не надано.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовуються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (з урахуванням відповідних змін; далі - Основи законодавства №16/98-ВР), Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №1533), «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №5067) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.
Згідно зі статтею 1 Основ законодавства №16/98-ВР загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Одним із видів соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до статті 25 Основ законодавства №16/98-ВР є допомога по безробіттю.
Так, стаття 26 Основ законодавства №16/98-ВР визначає, що допомога по безробіттю належить до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Види забезпечення та соціальні послуги визначені статтею 7 Закону України №1533. Відповідно до пункту 1 вказаної статті видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Пунктом 2 статті 1 Закону України №5067 визначено, що безробітною визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (далі - Порядок).
Пунктом 11 Порядку передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися та поставити свій підпис в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.
Відповідно до пункту 12 Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.
Статтею 23 зазначеного Закону встановлюється порядок визначення розміру допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України №1533 порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду.
Як встановлено судом, на підставі заяви відповідача наказом від 25 вересня 2012 року №НТ120925 відповідачу надано статус безробітного як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу відповідно до статей 22, 23 Закону України №1533, пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (далі - Порядок №307), та призначена допомога по безробіттю.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку №307, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.
Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на державну службу зайнятості (частина 2 статті 12 Закону України №1533).
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України №1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з частиною 3 вказаної статті, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок №60/62).
Згідно з пунктом 4 Порядку №60/62 для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.
У судовому засіданні представником позивача зазначено, що Державною податковою інспекцією Оболонського району м. Києва в електронному вигляді повідомлено Центр зайнятості про отримання ОСОБА_2 доходу.
Як судом встановлено, на виконання підпункту18 пункту 2 статті 22 Закону України №5067 Центром зайнятості проведено розслідування стосовно страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатом якого складено акт від 01 березня 2013 року №35. Виявлено, що ОСОБА_2 з 03 вересня 2012 року і до часу проведення розслідування перебуває у трудових відносинах та отримувала дохід у вищому навчальному закладі «Київський університет ринкових відносин».
Згідно з пунктом 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 7 Порядку №60/62 встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Так, згідно з вказаними вимогами законодавства, на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Оболонським районним центром зайнятості прийнято наказ №64 від 21 березня 2013 року «про стягнення коштів», яким визнано виплачене ОСОБА_2 матеріальне забезпечення безпідставним та таким, що підлягає стягненню з вини особи.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку №60/62).
22 березня 2013 року за вих.№24-1502 від 21 березня 2013 року на адресу відповідача направлено повідомлення про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів.
Відповідно до пункту 8 Порядку №60/69, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
З аналізу наведених вище правових актів вбачається, що у разі встановлення робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття належності особи до категорії зайнятих, така особа зобов'язана повернути кошти, виплачені їй у якості допомоги по безробіттю з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення. У разі відмови особи від повернення таких коштів або неповернення їх у встановлений строк, незаконно одержана допомога по безробіттю стягується у судовому порядку.
За встановлених обставин та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на час реєстрації у державній службі зайнятості, отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю (з 25 вересня 2012 року по 06 березня 2013 року) відповідач перебувала у трудових відносинах та отримувала дохід, а отже належала до категорії зайнятого населення, а тому правові підстави для подання ОСОБА_2 до районного центру зайнятості відповідної заяви були відсутні. Отримання відповідачем допомоги по безробіттю відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а тому відповідні кошти у розмірі 8514грн. 96коп. - підлягають поверненню на користь Київського районного центру зайнятості - органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача або свідчили про повернення відповідачем безпідставно одержаної суми, відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи, зокрема, вимоги статей 2, 11, 50, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (04212 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; р/р 37179301900001, ГУ ДСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03491091) кошти в сумі 8514грн. 96коп. (вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень 96коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька