Справа: № 2а-6649/11 Головуючий у 1-й інстанції: Горобець О.К.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
30 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Троян Н.М.,
суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області про перерахунок пенсії та стягнення недоплачених коштів, -
Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії у відповідності до ст.ст. 39, 51 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 30 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз.4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії, отримує пенсію за віком та постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і є непрацюючим пенсіонером.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, а розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Всупереч ст.ст. 39, 51 вказаного Закону належні позивачу виплати здійснювались в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
Проте, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно здійснював належні позивачу виплати в меншому розмірі ніж це встановлено ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На реалізацію наведеної норми Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п.1 якої встановлено, що особам які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується у розмірі 5% прожиткового мінімуму, а п. 4 - що підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоактивного контролю здійснюється в розмірі 5,2 грн.
Тобто з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745, а тому суд першої інстанції мав зазначити кінцевий строк - 22.07.2011, по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірах встановлених ст.ст. 39,51 зазначеного Закону, оскільки постанова суду ухвалена після набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення періоду задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області необхідно задовольнити частково, а постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року - змінити: в абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови слова «з 30 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року» змінити на «з 30 березня 2011 року по 22 липня 2011 року», оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року - змінити: в абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови слова «з 30 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року» змінити на «з 30 березня 2011 року по 22 липня 2011 року».
В решті постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Троян
Судді Л.О. Костюк
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.