29 жовтня 2013 року Справа № 924/559/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТОВ "Екопласт"
на постановувід 20.08.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№924/559/13 господарського суду Хмельницької області
за позовомТОВ "Екопласт"
до1. ТОВ "Трансформатор Сервіс"; Хмельницької міської ради
провизнання припиненим договору оренди земельної ділянки №040974200118 від 01.06.2009 року
за участю представників:
позивача: Ромашина В.М., дов. від 27.05.2013 б/н;
відповідачів: 1) Місяця А.П., дов. від 13.10.2012 б/н; 2) не з'явився;
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013 (суддя В. Димбовський), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 (судді К. Огороднік, Ю. Мамченко, В. Коломис) в задоволенні позову про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки №040974200118 від 01.06.2009 року відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Екопласт" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013, прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити. Вважає, що судами порушено норми ст.ст. 120,141 ЗК України, ст.ст.16,377 ЦК України, ст. 37 ЗУ "Про оренду землі".
До Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "Трансформатор сервіс" (відповідач 1), в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
18.10.2011р. між позивачем та ТОВ "Корвет" було укладено договір про поділ нерухомого майна, що знаходилось у спільній частковій власності за адресою м. Хмельницький вул. Проспект Миру, 99/1А.
За наслідками укладення цього договору позивач став власником нежитлового приміщення корпусу №23 загальною площею 686,6 кв.м., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
В подальшому, нежитловому приміщенню корпусу №23, яке стало власністю ТОВ "Екопласт" було змінено адресу, а саме нова адреса: м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 99/1-Г.
09.07.2012р. між ТОВ "Екопласт" та ПП "Земельно-юридичний центр" було укладено договори №12/337, №12/338, за умовами яких ПП "Земельно-юридичний центр" повинно було виконати роботи по інвентаризації земельної ділянки за адресою проспект Миру, 99/1-Д.
Під час виконання робіт за цими договорами, ПП "Земельно-юридичний центр" було з'ясовано те, що ТОВ "Трансформатор сервіс" на підставі договору оренди землі користується сусідньою земельною ділянкою, що розташована за адресою м. Хмельницький вул. проспект Миру, 99/1 Б і при цьому частина цієї ділянки площею 160 кв.м. розташована під об'єктом нерухомості, що належить позивачу та знаходиться за адресою м. Хмельницький вул. Проспект Миру, 99/1-Г.
Рішенням відповідача-Хмельницької міської Ради від 22.10.2008р. за №34 відповідачу - ТОВ "Трансформатор сервіс" затверджений проект відведення земельної ділянки та вирішено передати в оренду земельну ділянку розташовану за адресою: м. Хмельницький Пр.Миру,101Б.
На виконання вимог рішення Хмельницької міської ради між відповідачами був укладений договір оренди землі від 01.06.2009р. за №040974200118, відповідно до умов якого орендодавець - Хмельницька міська рада передала орендарю - ТОВ "Трансформатор сервіс", на підставі рішення №34 від 22.10.2008р. земельну ділянку із земель промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, пр.Миру,101Б.
Судами встановлено, що договір оренди землі від 01.06.2009р.за №040974200118 розташованої за адресою: м. Хмельницький пр. Миру, 101Б укладений на законодавчо передбачених підставах, на виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування та на підставі затвердженого проекту відведення земельної ділянки. Аналіз договору оренди землі № 040974200118 від 01.06.2009р. свідчить про те, що сторонами, при укладанні договору оренди землі, дотримані вимоги встановлені Законом щодо договорів оренди землі. Водночас, ТОВ "Екопласт" вважає, що відповідач користується частиною земельної ділянки, на якій розташовано належне ТОВ "Екопласт" нерухоме майно. Це, на думку позивача, є підставою для припинення договору оренди землі, укладеного між відповідачами. Суди дійшли висновку, що така підстава припинення договору землі не передбачена ні умовами спірного договору (п.37), ні нормами чинного законодавства.
Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 4,16,15 ЗУ "Про оренду землі", ст. 152 ЗК України суди дійшли висновку про те, що позивачем не доведено обставин, що свідчать про порушення його права з боку відповідачів. Також, судами зазначено, що вимога про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, тобто встановлення факту, як способу захисту прав на земельні ділянки, чинним законодавством не передбачена та не призводить до поновлення порушеного права, а відтак не може бути самостійним предметом позову у господарському суді, оскільки вимога про визнання договору припиненим є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення, а цей факт може встановлюватись судом лише при існуванні спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки.
Вказані висновки були підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас, звертаючись до суду, позивач зобов'язаний правильно обрати спосіб захисту своїх прав.
Так, ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Підстави примусового припинення договору оренди землі, тобто за рішенням суду визначені ст. 143 ЗК України серед яких а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, у визначених вище випадках клопотати про припинення договору може сторона договору або власник землі.
У випадку, коли спірним договором порушено права особи, яка не є його стороною, така особа має звертатися з позовом про визнання такого договору недійним, а також з вимогою про визнання недійсним відповідного рішення ради, яким земельна ділянка передавалася в оренду.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права та не доведено підстав для визнання припиненим договору. Відтак, висновки судів про відмову в позові є обґрунтованими.
Водночас, доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 120,141 ЗК України, ст.ст.16,377 ЦК України, ст. 37 ЗУ "Про оренду землі" колегія суддів залишає поза увагою, оскільки:
ст. 37 ЗУ "Про оренди землі" врегульовано, що у разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто, ця норма не регулює спірні правовідносини;
ст. 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. При цьому, вказана норма застосовується виключно у взаємозв'язку зі ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Так, ст. 120 ЗК України врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (будівлю, споруду) переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.
Отже, ці статті надають особі, яка набула нерухомість у власність право на земельну ділянку під нею. При цьому, таке право переходить від попереднього власника нерухомості до нового власника. Водночас, наявність такого права не може бути підставою для припинення договору оренди землі, укладеного між третіми особами, які до того ж, не були продавцями майна, набутого позивачем.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами обґрунтовано зауважено про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013 і постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?
Касаційну скаргу ТОВ "Екопласт" ? залишити без задоволення.
рішення господарського суду Хмельницької області від 21.06.2013 і постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 у справі №924/559/13 - залишити без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун