ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16511/13 10.10.13
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд - 4"
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф Україна"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Ільєнко О.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: Сергієнко О.І. (представник за довіреністю);
від позивача: Пляс С.А. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 10 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
27 серпня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд - 4" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф Україна" (відповідач) грошових коштів в розмірі 6 314,13 грн. (шість тисяч триста чотирнадцять гривень 13 копійок), як помилково перерахованих.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надмірно перерахував кошти відповідачу в сумі 6 314,13 грн., у зв'язку із чим ВАТ «Трест Міськбуд - 4» звернулося за захистом своїх порушених прав до суду з вимогами стягнути безпідставно отриманої ТОВ ІІ "Дікергофф Україна" суми коштів.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності до пред'явлених позивачем вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.09.2013 року.
В судовому засіданні 24 вересня 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 10 жовтня 2013 року, про що сторін було повідомлено під розписку.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
В лютому та травні 2010 року позивач перерахував на користь відповідача 53 781,94 грн., як плати за бетон згідно рахунку № ЦМ-0000016 від 16.02.2010р. та на виконання умов договору № 007-10/п від 27.04.2010р.
Позивач зазначає, що відповідач поставив бетон на суму 47 467,81 грн., у зв'язку із чим отримані останнім грошові кошти у розмірі 6 314,13 грн. відповідач безпідставно отримав як помилково перераховані позивачем грошові кошти, внаслідок чого ВАТ «Трест Міськбуд - 4» звернулося за захистом своїх порушених прав до суду з вимогами стягнути безпідставно отримані ТОВ ІІ "Дікергофф Україна" кошти у відповідній сумі.
З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що відповідач не одноразово просив позивача надіслати листа про повернення надміру сплачених грошових коштів, для того щоб в бухгалтерському обліку відповідач міг належним чином відобразити дану операцію, однак, позивач проігнорував всі прохання про надання такого листа. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що поставка бетону на користь позивача буда здійснена 31 травня 2010 року, і позивач знав про особу відповідача, який нібито порушував його право на повернення надміру сплачених коштів за бетон, проте позивач не звернувся у строк встановлений чинним законодавством України для повернення надміру сплачених грошових коштів, а тому, за переконанням відповідача, строк позовної давності про стягнення 6 314,13 грн. сплив 31 травня 2013 року.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як вже було встановлено судом, в лютому та травні 2010 року позивач перерахував на користь відповідача 53 781,94 грн., як плати за бетон згідно рахунку № ЦМ-0000016 від 16.02.2010р. та на виконання умов договору № 007-10/п від 27.04.2010р., що підтверджується платіжними дорученнями: № 307 від 16.02.2010р. та № 968 від 17.05.2010р. (копії платіжок містяться в справі).
З матеріалів справи слідує, що в період з лютого по травень 2010 року відповідач поставив позивачу товар на суму 47 467,81 грн., що підтверджується складеними та підписаними між сторонами накладними №№: СвРН-5796, СвРН-5568, СвРН-5764, СвРН-5829 та СвРН-5861 (копії містяться в справі).
Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що суму помилково перерахованих коштів в розмірі 6 314,13 грн., що становить різницю між сплаченими коштами за товар /53 781,94 грн./ та сумою поставленого товару /47 467,81 грн./ відповідач на користь позивача не здійснив.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995р. № 227 підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані кошти.
Так, з правових конструкцій ч. 2 ст. 530 кодексу та п. 6 Указу випливає, що строк (термін) виконання боржником взятого на себе обов'язку може бути не встановлений сторонами або ж визначений моментом пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим законодавець встановив, що у таких випадках, кредитор має право вимагати виконання такого обов'язку у будь-який час. При цьому ж, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, або ж боржник, відповідно, повинен повернути в 5-денний термін платнику помилково зараховані кошти.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів звернення позивачем з вимогою до відповідача про повернення останнім суми помилково перерахованих коштів в розмірі 6 314,13 грн. до суду не представлено.
В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Так, з правової конструкції ст. 1 слідує про право, в тому числі юридичних осіб, звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх:
- порушених або оспорюваних прав;
- охоронюваних законом інтересів.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, з урахуванням відсутності належних та достатніх доказів про надіслання відповідачу та отримання відповідачем від позивача вимоги про повернення 6 314,13 грн. як помилково перерахованих коштів, що, зважаючи на положення ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача щодо невиконання відповідних вимог останнього про повернення платежів, недоведеними та необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позові б/н б/д підстав є позовні вимоги про стягнення 6 314,13 грн., строк виконання щодо перерахування яких у відповідача, в силу вимог ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6 Указу Президента, станом на момент звернення позивача до суду є таким, що не настав.
Щодо викладеного відповідачем у відзиві клопотання про застосування строків позовної давності про стягнення 6 314,13 грн. то суд зазначає, що відповідне клопотання є необґрунтованим виходячи з наступного.
За ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Так, з конструкції норми ст. 264 випливає, про переривання перебігу позовної давності у випадку вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому ж, після переривання позовної давності перебіг позовної давності починається заново.
В своїй постанові від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів надав Господарським судам України роз'яснення згідно яких у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, в тому числі, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
В матеріалах справи міститься складений між сторонам, в межах строків трирічної позовної давності починаючи з моменту останньої поставки товару - 31.05.2010р., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 28.02.2013р., що свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем на суму 6 314,13 грн. Відповідний акт підписаний головними бухгалтерами позивача і відповідача та скріплений печатками юридичних осіб обох сторін. Дане вказує про вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу та, відповідно, про переривання перебігу позовної давності на стягнення 6 314,13 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.10.2013р.
Суддя О.В. Котков