28 жовтня 2013 року Справа № 5009/2229/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)
за участю представників:
від прокуратури:Гудименко Ю.В. - за посв. від 21.01.2013р. № 014715
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача:Петренко О.В. - за дов. від 21.10.2013р. № 312
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД"
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2013р.
та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р.
у справі№ 5009/2229/12 господарського суду Запорізької області
за позовомПрокурора Ленінського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області
доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД"
провідшкодування шкоди.
У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.10.2013р. № 02-05/847 для розгляду справи № 5009/2229/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.
Прокурор Ленінського району міста Запоріжжя звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" про стягнення 97 453,92 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2013р. (суддя Місюра Л,С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. (головуючий суддя Агапов О.Л., судді Кододова О.В., Склярук О.І.), позов задоволено повністю.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 211 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про охорону земель", статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 17, 33 Закону України "Про відходи", Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. № 171, з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем засмічення та забруднення земельних ділянок.
Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 35, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 17, 33, 35 Закону України "Про охорону земель", пунктів 2, 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. № 171. При цьому скаржник наголошує на тому, що судами безпідставно було відхилено висновки експертиз, проведених фізичко-хімічною лабораторією ПНТП "Соціум" та Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, а також прийнято до уваги факти, встановлені в постанові адміністративного суду у справі № 0870/9367/12.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 03.-11.04.2012р. Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання ТОВ фірмою "Оліс ЛТД" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено факт псування земель промасленою глиною площею 96,0 кв.м.
За результатами вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів встановлено перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин - кадмію у ґрунті.
За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області складено акт від 06.04.2012р. № 3 відбору проб ґрунтів, відходів, акт перевірки від 11.04.2012р., протокол від 10.04.2012р. № 000276 про адміністративне правопорушення та постанова від 10.04.2012р. № 000041 про накладення адміністративного стягнення відносно посадової особи відповідача, протокол від 13.04.2012р. № 3 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів та відходів, припис від 18.04.2012р. № 05/12-П про усунення виявлених порушень.
На підставі матеріалів проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області згідно положень Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149), здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням та забрудненням земель, який дорівнює 97 453,92 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012р. у справі № 0870/9367/12 відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову ТОВ фірми "Оліс ЛТД" про визнання протиправними дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області щодо: проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з 03.04.2012р. по 11.04.2012р.; оформлення результатів перевірки шляхом складання акта перевірки від 11.04.2012р.; проведення та оформлення розрахунку розміру шкоди від 23.05.2012р.
Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" факти, встановлені іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.
У відповідності до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель; забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".
У статтях 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.
За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Відповідно до пунктів 2, 3.1., 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149), забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
У відповідності до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за псування земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
У відповідності до пунктів 3.3., 4.1., 5.1. Методики факти забруднення та засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, на основі яких обчислюються розміри шкоди, заподіяної внаслідок забруднення та засмічення земель
При цьому акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464).
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог статей 17, 33, 34 Закону України "Про відходи", статей 35, 46 Закону України "Про охорону земель", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" забруднення та засмічення земель, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 97 453,92 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано відхилено в порядку статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України висновок комплексної судової експертизи металів і сплавів та судово-економічної експертизи від 05.12.2012р. № 7979/7980, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 23.07.2012р. у даній справі.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованими і законними висновками судів стосовно наявності правових підстав для відшкодування завданої відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а відтак і для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. у справі № 5009/2229/12 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова