30 жовтня 2013 року Справа № 910/6949/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,
суддіКондратової І.Д. (доповідач),
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивача 1не з'явились;
від позивача 2Цимбаліст Н.В.,
від відповідача не з'явились;
від прокуратуриЗузак І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Комунального підприємства "Фармація"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року
у справі№ 910/6949/13 Господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
доКомунального підприємства "Фармація"
простягнення 107 550,26 грн
У квітні 2013 року Заступник прокурора Святошинського району м. Києва (надалі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Департамент комунальної власності, позивач 1) та Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація", позивач 2), у якому просив стягнути з Комунального підприємства "Фармація" (надалі - КП "Фармація", відповідач) заборгованість з орендної плати та компенсацію витрат за користування земельною ділянкою в сумі 107550,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач, порушуючи умови договору № 74 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.01.2012 року, не сплатив орендну плату та витрати за користування земельною ділянкою, встановлені цим договором, за період з листопада 2012 року по березень 2013 року включно, у зв'язку з чим у нього виник борг в сумі 107550,26 грн.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1897 від 29.10.2012 року орендне приміщення було закріплене на праві господарського відання за КП "Фармація", а тому його зобов'язання щодо сплати орендних платежів згідно ст. 606 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України припинилося внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі. Відповідач також зазначив, що КП "Київжитлоспецексплуатація" умисно зволікало з передачею КП "Фармація" нежилого приміщення, чим завдало відповідачу збитки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі № 910/6949/13 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року (головуючий суддя: Ільєнок Т.В., судді: Тарасенко К.В., Корсакова Г.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "Фармація" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" 107 550,26 грн. основного боргу.
КП "Фармація", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди порушили норми ст. 144 Конституції України, ст.ст. 11, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, оскільки не врахували, що КП "Київжитлоспецексплуатація" безпідставно зволікало з виконанням обов'язкового рішення органу місцевого самоврядування - розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1897 від 29.10.2012 року щодо передачі на баланс відповідачу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Кив, вул. Героїв Космосу, 17 літ. А, а тому останній згідно ст. 19 ЦК України реалізував своє право на самозахист шляхом припинення сплати орендних платежів за договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення прокурора та представників відповідача 2, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій встановили, що 10.01.2012 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва, правонаступником якого є Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА), (надалі - орендодавець), КП "Фармація" (надалі - орендар) та КП "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - підприємство, балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 74 (далі - договір оренди), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 369,90 кв.м., що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 17 літ. А, на строк з 15.12.2011 року до 13.12.2014 року.
Суди встановили, що в той же день об'єкт оренди був переданий відповідачу за актом приймання - передачі.
Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 29.10.2012 року № 1897 "Про закріплення за КП "Фармація" нежилих приміщень" нежиле приміщення площею 369,80 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, будинок №17 літ. А, було закріплене на праві господарського відання. Пунктом 2 цього розпорядження було зобов'язано КП "Київжитлоспецексплуатація" в установленому порядку здійснити передачу вказаного нежитлового приміщення на баланс відповідача КП "Фармація".
Як вбачається з матеріалів справи і це також встановили суди попередніх інстанцій, акт приймання - передачі основних засобів № 49, згідно якого позивач 2 передав, а відповідач прийняв на баланс нежилі приміщення загальною площею 369,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Героїв Космосу, 17, літера А, сторони підписали 30.04.2013 року.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором оренди щодо здійснення платежів у встановлених договором розмірі та в строки за період з листопада 2012 року по березень 2013 року включно.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати платежів за договором оренди за період з листопада 2012 року по березень 2013 року включно є обґрунтованими, і зобов'язання відповідача щодо сплати орендних платежів з прийняттям розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1897 від 29.10.2012 року не припинилось, оскільки акт приймання-передачі орендного приміщення КП "Фармація", форма якого затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352, був підписаний сторонами 30.04.2013 року.
Суд касаційної інстанції, в цілому погоджуючись із висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати платежів за договором оренди за період з листопада 2012 року по березень 2013 року, додатково зауважує, що момент виникнення речового права на річ (майно) визначається Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, згідно ч. 3 ст. 3 та п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону (у редакції на момент виникнення спірних відносин) право господарського відання підлягає обов'язковій державній реєстрації, і саме з моменту такої реєстрації виникає право на нерухоме майно. Отже, право господарського відання на нежиле приміщення виникає не з моменту прийняття рішення органу місцевого самоврядування, як помилково вважає заявник касаційної скарги, а з моменту державної реєстрації цього права. В матеріалах наведеної справи відсутні відомості та докази щодо державної реєстрації права господарського відання на об'єкт оренди раніше передачі майна відповідачу на баланс за актом приймання - передачі основних засобів № 49 від 30.04.2013 року, а тому Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором оренди та сплатити всі належні платежі за період з листопада 2012 року по березень 2013 року.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тієї обставині, що КП "Київжитлоспецексплуатація" зволікало з виконанням рішення органу місцевого самоврядування, а саме : розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1897 від 29.10.2012 року щодо передачі на баланс відповідачу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Кив, вул. Героїв Космосу, 17 літ. А, суд касаційної інстанції відхиляє, з огляду на те, що вказані обставини не є підставою для звільнення КП "Фармація" від виконання обов'язку за договором оренди, оскільки, як вже зазначалось, чинне законодавство момент виникнення речового права на річ (майно) пов'язує з моментом державної реєстрації цього права, а не з моментом підписання акту. При цьому, якщо відповідач вважає, що йому було завдано збитки внаслідок зволікання КП "Київжитлоспецексплуатація" з передачею орендованого майна на баланс КП "Фармація" за актом, він згідно ст. 22 ЦК України за наявності відповідних підстав не позбавлений права в установленому порядку вимагати від цієї особи належного відшкодування.
З огляду на те, що згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, дії відповідача щодо відмови сплачувати орендні платежі за відсутності достовірних доказів державної реєстрації речового права на майно в спірний період не підпадають під ознаки самозахисту в розумінні ст. 19 ЦК України, а відтак доводи касаційної скарги з цього приводу суд касаційної інстанції також відхиляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Фармація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. у справі № 910/6949/13 - без змін.
Головуючий суддя Гончарук П.А.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.