30 жовтня 2013 року Справа № 9/93/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач)
Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України"
на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року господарського суду Вінницької області від 28.01.2013 року
у справі господарського судуВінницької області
за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
простягнення 643 347,43 грн.,
в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Левченко О.Є.,
- відповідача:Бабійчук О.А.
У грудні 2012 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 584274,96 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 10514,97 грн. пені, 22218,68 грн. інфляційних втрат, 26338,82 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.01.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року рішення місцевого господарського суду від 28.01.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що зобов"язання відповідача за договором на постачання природного газу для потреб бюджетних установ та організацій у 1999 році були припинені на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" з моменту затвердження протоколу №1 від 06.09.2011 року комісією з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз".
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року та рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2005 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупець) було укладено додаткову угоду, предметом якої є погодження зміни строку проведення розрахунків за договором на постачання природного газу для потреб бюджетних установ та організацій у 1999 році.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди заборгованість покупця перед постачальником за поставлений природний газ, що становить на 01.04.2005 року у сумі 1947583,36 грн. буде погашатись у відповідності з графіком погашення заборгованості до 31.12.2015 року шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у сумі 16229,86 грн.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" у поданій позовній заяві зазначає, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" порушило графік погашення заборгованості та станом на 01.11.2012 року сума заборгованості за поставлений природний газ складає 584274,96 грн. На зазначену суму заборгованості нарахував пеню, інфляційні та 3% річних.
Згідно з частиною 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Відповідно до ст.ст.2.1.1, 2.2 цього Закону, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Тобто, за переконанням колегії суддів, зі змісту наведених положень вбачається, що списанню підлягає заборгованість за спожитий природний газу (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, яка обліковувалася станом на 01.01.2011 року і не була сплачена станом на дату набрання чинності зазначеним Законом.
Враховуючи, що згідно з п.2 додаткової угоди заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2005 року у сумі 1947583,36 грн. становить саме за поставлений ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ПАТ "Вінницягаз" природний газ по договору на постачання природного газу для потреб бюджетних установ та організацій у 1999 році і вона не була погашена на момент набрання чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій що вказана сума заборгованості підпадає під дію зазначеного Закону.
Щодо доводів скаржника про те, заборгованість, яка вказана у п.2 додаткової угоди не підлягає списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки додатковою угодою було змінено строк проведення розрахунків за договором, а відповідно заборгованість відповідача (про яку йдеться у позовній заяві) не пов"язана з передачею йому газу та обов"язку перерахування позивачу коштів за газ, то такі доводи не приймаються колегією суддів і відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов"язання.
Враховуючи в сукупності приписи зазначеної статті та пункти 1, 2 додаткової угоди, колегія суддів приходить до висновку, що сторони даною додатковою угодою змінили лише строки виконання грошового зобов"язання, яке виникло з укладеного договору - оплатити вартість поставленого позивачем природного газу по договору, а не саме зобов"язання, а отже заборгованість за поставлений природний газ, яка вказана у п.2 додаткової угоди, підпадає під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Згідно з із пунктом 2.5 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 року затверджений Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, яким був встановлений механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
За приписами п. 4 Порядку обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.
Відповідно до п. 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем, відповідно до вимог Порядку, наказом №327 від 05.09.2011 року було створено комісію з питань списання заборгованості, головою якої призначено в.о.голови правління товариства.
Протоколом №1 від 06.09.2011 року засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз", підписаним головою комісії та всіма її членами, була списана заборгованість перед ДК "Газ України" за договором 1999 року за природний газ для потреб населення у сумі 2194434,34 грн., в тому числі основний борг 1947583,36 грн., 41575,71 грн. - 3% річних, 205275,27 грн. інфляційних.
Згідно із п.8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31.12.2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) щодо договорів постачання природного газу, а також видів заборгованості.
Судами також встановлено, що відповідач, затверджений комісією протокол № 1 від 06.09.2011 року про списання заборгованості у сумі 2194434,34 грн. по договору б/н бюджет 1999 року направив позивачу 08.09.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, приписи п.6 Порядку, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість, яка виникла за поставлений позивачем природний газ по договору за 1999 рік, 3% річних та інфляційні в силу Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" були списані, а зобов"язання по оплаті за природний газ по договору припинені з моменту затвердження протоколу комісією - 06.09.2011 року.
За таких обставин, висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог - стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних процесів, пені та 3% річних є обґрунтований та відповідає вимогам закону.
Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року та рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2013 року у справі №9/93/2012/5003 залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Н.М.Нєсвєтова
В.І. Студенець