01 жовтня 2013 року Справа № 9/5005/9976/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Малетича М.М.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Демидової А.М.,
Заріцької А.О.,
Панової І.Ю.
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 19.06.2013
у справі№9/5005/9976/2012
за позовомДепартаменту корпоративних та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради
доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особаКомунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради
провнесення змін до договору
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013, позов задоволено, внесено зміни до договору оренди №649а від 01.07.1998 (зі змінами, внесеними додатковою угодою №ДКП-2 від 01.02.2011), пункти 3.3., 3.3.1, 3.3.2 Розділу 3. "Орендна плата" викладено в редакції позивача.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013 у даній справі
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2013 у справі №9/5005/9976/2012, у якій просить зупинити виконання зазначеної постанови та постанови суду апеляційної інстанції; у позові про внесення змін до договору відмовити.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2012 у справі №5009/2912/12, від 04.12.2012 у справі №5009/2982/12, від 26.02.2009 у справі №10/192-08(4/312), від 11.03.2009 у справі №2/418-08, від 18.03.2009 у справі №2/417-08, від 21.04.2005 у справі №2/386, від 24.02.2010 у справі №11/259, від 28.11.2012 у справі №5009/2493/12 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як вбачається зі змісту постанови від 09.06.2013 у справі №9/5005/9976/2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про внесення змін до договору оренди, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відсутність в умовах спірного договору положень, які регулюють порядок здійснення орендних платежів та їх розподіл і котрі є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, надає позивачу право вимагати внесення відповідних змін до умов договору, з метою належного врегулювання зобов'язань сторін в цій частині договору.
Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 05.12.2012 у справі №5009/2912/12, від 04.12.2012 у справі №5009/2982/12, від 26.02.2009 у справі №10/192-08(4/312), від 11.03.2009 у справі №2/418-08, від 18.03.2009 у справі №2/417-08, від 21.04.2005 у справі №2/386, від 24.02.2010 у справі №11/259, від 28.11.2012 у справі №5009/2493/12, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів апеляційних інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про зобов'язання внесення змін до договору оренди з огляду на встановлені судами апеляційної інстанції обставини справи, а саме:
- відсутні істотні зміни об'єкта оренди; запропоновані позивачем зміни до спірного договору передбачають збільшення орендної плати, порівняно з існуючою, у зв'язку з чим погіршують становище орендаря (справа №5009/2982/12);
- сторонами не надано доказів наявності істотних змін стану об'єкта оренди як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати (справи №2/386);
- постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961 "Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, від 04.10.1995 №786" впроваджено орендну ставку за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств з видобування неенергетичних матеріалів у розмірі 16%, однак відповідач не здійснює діяльності з видобування неенергетичних матеріалів, а здійснює надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, виробництво вибухових речовин, тому підстави для застосування до підприємства відповідача нової орендної ставки відсутні, а взаємна згода між сторонами щодо внесення змін до договору не досягнута (справа №5009/2982/12);
- оскільки відділення банку на орендованій площі здійснює приймання платежів за житлово-комунальні послуги, то виплата компенсацій вкладникам не змінює цільове використання орендованого майна, а відтак і зміну орендної ставки, так як відділення банку продовжує приймати комунальні платежі, тому використання орендованого майна здійснюється відділенням банку відповідно до умов укладеного договору оренди з огляду на що вимоги позивача про внесення змін до договору оренди щодо зміни ставки орендної плати не є обґрунтованими, так як використання орендованого майна здійснюється відділенням банку відповідно до умов укладеного договору оренди з урахуванням додаткової угоди (справи №2/417-08, №2/418-08, №10/192-08(4/312);
- згідно з умовами договору оренди розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторони (справи №5009/2493/12);
- встановлений у п.1.3 договору оренди розмір орендної плати, який було визначено у порядку, діючому на момент укладення вказаного договору оренди, не може бути збільшено з підстав, вказаних управлінням (справа №11/259).
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №9/5005/9976/2012 до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у допуску справи №9/5005/9976/2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяМ.Малетич
Судді: Т.Данилова
А. Демидова
А.Заріцька
І.Панова