Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2013 р. Справа № 805/12819/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосуд І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги від 09.08.2013 № Ф 1078 про сплату недоїмки у розмірі 6 951,80 гривень, -
04.09.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги від 09.08.2013 № Ф 1078 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 951,80 гривень (арк. справи 3 - 5).
В обґрунтування позову зазначив, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах за списком № 2 та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області з 25.09.2008. На даний час позивач працює приватним підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Позивач зазначає, що ним була отримана вимога управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області від 09.08.2013 № Ф 1078 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 951,80 гривень, з якою він не погоджується.
Позивач вважає, що він відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед яких зазначені фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком. Таким чином, оскільки він є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію за віком, тому вимога управління про сплату боргу винесена незаконно та необґрунтовано. З вказаних підстав просить задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином (арк. справи 45), 21.10.2013 через відділ діловодства та документообігу надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та судове засідання призначене на 23.10.2013 провести без участі позивача.
07.10.2013 відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є отримувачем пенсії - батько інваліда з дитинства та враховуючи його вік, він є платником єдиного соціального внеску, тому на нього не розповсюджується дії норми частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позову (арк. справи 28 -33).
Представник відповідача Прохорова О.В. проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.
За таких обставин та враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 87534, АДРЕСА_1) зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 28.07.2004, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (арк. справи 12). Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Судом встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 Серії НОМЕР_3, виданого 25.09.2008, в якому зазначено вид пенсії - за віком, термін дії - довічно (арк. справи 8) та протоколом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області від 13.09.2008 № 529 (арк. справи 39).
Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з 01.01.2012, відноситься до третьої групи за ставкою 5%, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_4, виданого 31.05.2012 Приморським відділенням Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області (арк. справи 13).
Як встановлено судом, 09.08.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області у відповідності до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника єдиного внеску, винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф 1078. Відповідно до зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 6 951,80 гривень (арк. справи 9).
Зазначена вимога була отримана позивачем 23.08.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 40), а до суду позивач звернувся 27.08.2013, тобто у встановлений чинним законодавством строк.
Як вбачається з картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, 34,7%, у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 6 951,80 гривень (арк. справи 36).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, тому що позивач не досяг 60-річного віку, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що на позивача не розповсюджуються положення статті 4 Закону № 2464-VI. Як встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком, а той факт, що йому призначено пенсію у зв'язку з доглядом за дитиною - інвалідом не доводить наявність в нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду. Суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства. Нормами Закону №2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо їй була призначена пенсія на пільгових умовах, здійснювати сплату єдиного внеску. Також такого застереження не містять й інші норми вказаного Закону.
У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів перед судом правомірність своєї вимоги, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області було незаконно прийнято вимогу від 09.08.2013 № Ф 1078 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 951,80 гривень.
Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи встановлено незаконність вимоги від 09.08.2013 № Ф 1078 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 951,80 гривень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 114,70 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 112, 121, 136, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги від 09.08.2013 № Ф 1078 про сплату недоїмки у розмірі 6 951,80 гривень - задовольнити.
Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2013 року № Ф 1078 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 951,80 гривень
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 87534, АДРЕСА_1) витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Старосуд І.М.