Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2013 р. Справа №805/11608/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15-21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 м. Слов'янськ
до відповідача: Східної митниці Державної митної служби України
про: визнання недійсними податкових повідомлень - рішень за формою «Р» від 24.07.2013 року № 140 та № 141, на підставі Акту № 49/3/700000005/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки від 28.05.2013 року, відповідно до яких донараховані 9462,61 грн. та 20817,74 грн. податкових зобов'язань
за участю
представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат
від відповідача: Чернишова О.О. - за довір.
Позивач, ОСОБА_1 м. Слов'янськ, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень за формою «Р» від 24.07.2013 року № 140 та № 141, на підставі Акту № 49/3/700000005/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки від 28.05.2013 року, відповідно до яких були донараховані 9462,61 грн. та 20817,74 грн. податкових зобов'язань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків акту документальної невиїзної перевірки № 49/3/700000005/НОМЕР_1 від 28.05.2013 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за формою «Р» від 24.07.2013 року № 140 та № 141.
У позовній заяві позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення норм чинного законодавства.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши заперечення на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, суд ВСТАНОВИВ
28.05.2013 року на підставі Наказу Східної митниці «Про проведення документальної невиїзної перевірки» № 153 від 19.04.2013 року, відповідачем було проведену документальну невиїзну перевірку громадянина України ОСОБА_1 щодо митного оформлення по ВМД № 700000013/2010/001715 імпортного товару «моторний транспортний засіб для перевезення вантажів марки DAF AS48XS, ідент. номер (vin) НОМЕР_2», ввезеного на митну територію України, за наслідками якої складено акт перевірки № 49/3/700000005/НОМЕР_1 від 28.05.2013 року.
Актом перевірки встановлено порушення вимог статей 81, 249, 259, 267 Митного кодексу України та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" № 80 від 01.02.2006 року, що виявилося в недостовірності задекларованої вартості товарів шляхом надання митному органу документів, в яких містяться неправдиві дані.
24.07.2013 року Митним органом на підставі акту перевірки від 28.05.2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення:
- № 140, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами в розмірі 9462,61 грн., у тому числі за основним платежем 7570,09 грн. та за штрафними санкціями 1892,52 грн.;
- № 141, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами в розмірі 20817,74 грн., у тому числі за основним платежем 16654,19 грн. та за штрафними санкціями 4163,55 грн.;
Відповідно до акту перевірки Митним органом встановлено, що митне оформлення імпортного товару «моторний транспортний засіб для перевезення вантажів: марка, модель DAF AS48XS, ідент. номер (vin) НОМЕР_2; колір - синій, тип кузова - фургон; календарній рік виготовлення - 2004; бувший у використанні» здійснено громадянином України ОСОБА_1 у відповідності до митного режиму «ІМ 40 Г» за МВД № 700000013/2010/001715 від 14.12.2010 року.
Разом з вказаною МВД позивачем надані Митному органу повідомлення про транзитне переміщення № 001956/2010/209090423 від 03.12.2010 року та купча від 18.11.2010 року № б/н, з якого вбачається, що вищевказаний транспортний засіб придбаний позивачем за 6900 Євро. (72804,51 грн.)
Листом № 11-15/12594 від 07.10.2011 року відповідач звернувся до Держмитслужби України з метою звернення до митних органів Королівства Нідерландів для встановлення автентичності поданих громадянином ОСОБА_1 для митного оформлення документів та фактичної вартості товару.
Листом від 07.08.2012 року № 20/1-11/08608 Департаментом боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції надані відповідачу завірену копію відповіді митних органів Королівства Нідерланди та надісланих документів щодо поставки товару громадянину ОСОБА_1
За інформацією, наведеною в листі митного інформаційного центру Королівства Нідерландів від 11.07.2012 № DIC_2012_07102, митними органами країни проведені перевірки за фактами митного оформлення товару, під час якої встановлено, що Вантажний автомобіль DAF AS48XS з номером шасі НОМЕР_2 був проданий гр. ОСОБА_1, адреса АДРЕСА_1 за готівку у сумі 14500 євро.
У підтвердження даного факту митними органами Королівства Нідерландів надіслано копію рахунку від 18.11.2010 № 10091, згідно якого компанією Van Schaften Trucks вищевказаний транспортний засід було продано гр. ОСОБА_1 за 14500 Євро на умовах поставки FCA Шидам (Нідерланди). Також надіслано копію реєстраційних даних RDW на авто та експортну декларацію, за якою транспортний засіб було експортовано з Королівства Нідерландів.
Згідно із п. 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" № 80 від 01.02.2006 року, обов'язковими до подання митному органу є рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Однак, враховуючи інформацією, отриману від митних органів Королівства Нідерланди встановлено, що подані позивачем документи на товари, оформлені по ВМД від 14.10.2010 року № 700000013/2010/001715 містять неправдиві відомості щодо ціни товару.
У зв'язку з зазначеним Східною митницею складено протокол про порушення митних правил № 0823/700000001/12 від 24.10.2012 року та порушено адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Таким чином, відповдіач зазначає, що внаслідок заявлених ОСОБА_1 у ВМД від 14.12.2010 року № 700000013/2010/001715 неправдивих відомостей стосовно вартості товару та надання митному органу документів з такими відомостями, податки і збори сплачені до Державного бюджету України не в повному обсязі.
Шляхом співставлення відомостей, зазначених позивачем у ВМД від 14.12.2010 року № 700000013/2010/001715 з відомостями та документами, отриманими від митних органів Королівства Нідерланди, був здійснений розрахунок митної вартості, імпортованого позивачем, сума якої становить 152994,98 грн. (14500 Євро).
Виходячи з встановленої митної вартості, Митним органом розраховано суму митних платежів, які повинні були сплачуватись до Державного бюджету при митному оформленні транспортного засобу, ввезеного на територію України позивачем по ВМД від 14.12.2010 року № 700000013/2010/001715, що складає у загальному розмірі 24224,28 грн., в т.ч. мито - 7570,09 грн., ПДВ - 16654,19 грн.
За приписами ст. 11 Митного кодексу України серед основних завдань митних органів є контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, захист економічних інтересів України тощо. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст. ст. 60, 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Згідно із п. 15 ст. 1 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку".
Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.
Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України встановлено форму митного контролю у вигляді перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
За приписами ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів та транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України митні органи визначено контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
За приписами пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завишення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно із п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що підставою для проведення перевірки стало надходження від митних органів Королівства Нідерланди документально підтверджених відомостей щодо вартості товарів, наданих в рамках адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів позивачем.
Вказана інформація отримана митними органами України в рамках дії ст. 39 Митного кодексу України, Угоди про міжнародну взаємодопомогу з митних питань між ЄЕС та Україною від 14.06.1994 року та Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого наказом ДМСУ від 06.07.2005 року № 639.
Визначення митної вартості товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається відповідно до положень ст. 249 Митного кодексу України, на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можливо ідентифікувати з наявними товарами. За відомості таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік документів необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" № 80 від 01.02.2006 року обов'язковими до подання митному органу є рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Ціна, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків.
За приписами ч. 1 ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Суд зазначає, що в ході перевірки митницею встановлено недотримання декларантом вимоги ст. ст. 81, 249, 267 Митного кодексу України в частині недостовірності задекларованої вартості товарів та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" № 80 від 01.02.2006 щодо надання документів, які містять неправдиві дані.
В зв'язку з наведеним Державний бюджет недоотримав митні платежі у загальному розмірі 24224,28 грн., в т.ч. мито - 7570,09 грн., ПДВ - 16654,19 грн.
За приписами п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.3, 54.3.4, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
Суд зазначає, що Митним органом на підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ на суму податкового зобов'язання 24224,28 грн. визначені штрафні санкції у сумі 6056,07 грн., в т.ч. штрафні санкції на мито в сумі 1892,52 грн., штрафні санкції на ПДВ - 4163,55 грн.
Щодо посилання позивача з приводу невідповідності даних, надісланих митними органами Королівства Нідерландів фактичним обставинам справи суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що транспортний засіб був придбаний ним на території України та він ніколи не перетинав кордон Євросоюзу, що підтверджується закордонним паспортом.
Однак, суд зазначає, що імпортування товару не передбачає обов'язкового виїзду імпортера до країни експортера для безпосереднього придбання товару з метою його подальшого вивезення.
Крім цього, з жодного документів, які подавались до митного оформлення та отримані від митних органів Королівства Нідерландів не вбачається наявність посередників, якими, як зазначає позивач, був первісно придбаний транспортний засіб. Всі документи, що стосуються спірного митного оформлення містять відомості про позивача, як особу, яка придбала спірний товар.
Відповідно до ст. 87 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями.
Крім цього, згідно з п. 1 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.1997 № 307 (у редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 № 933) (далі - Інструкція № 933), зареєстрованого в Мінюсті 24.08.1997 № 443/2247 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у гр. 54 ВМД зазначаються відомості про місцезнаходження декларанта згідно з пунктом З додатка 2 до цієї Інструкції та особу, яка склала ВМД. Якщо декларантом товарів є громадянин, якому належать товари, що переміщуються через митний кордон України, або громадянин, на підставі нотаріально посвідченого доручення уповноважений іншим громадянином, якому належать товари, у графі зазначаються прізвище, ініціали та особистий підпис такого громадянина - декларанта.
Також згідно інформації, наведеної у гр. 8, гр. 14 та гр. 54 ВМД від 14.12.2010 № 700000013/2010/001715 одержувачем і декларантом є позивач, що свідчить про те, що саме він імпортував (а не придбав на території України) транспортний засіб та самостійно заповнив ВМД. Жодне застереження щодо особи, яка діяла в інтересах позивача на підставі доручення у документах відсутнє.
Крім цього, у гр. 54 ВМД міститься особистий підпис Позивача, що свідчить про внесення всіх відомостей до ВМД даною особою.
Також суд не приймає посилання позивача, що декларації від 03.12.2010 року № б/н та повідомлення про транзитне переміщення від 03.12.2010 № 001956/2010/209090423 заповнені не ним, а іншою особою, оскільки в зазначених документах наявні данні позивача та суду не надано доказів факту фальсифікації даної інформації та підпису.
Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що спірний транспортний засіб ним не імпортовано з Королівства Нідерландів, а придбано на території України не відповідає дійсності.
Крім цього, відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції № 933 одержувач - зазначена в транспортному документі особа, якій перевізник згідно з транспортними документами або за дорученням відправника (відправник, що доставляє товари самостійно, не користуючись послугами перевізника) має передати товари.
Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2000 (далі - ІНКОТЕРМС 2000) визначено, зокрема, права та обов'язки сторін при постачанні товару на умовах БСА.
Умови поставки FСА (спірний товар імпортувався згідно умов поставки FСА Шидам) передбачають, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Таким чином, суд зазначає, що фізично Покупець (позивач) не перетинає митний кордон України з метою імпортування товару з Королівства Нідерландів, оскільки транспортування здійснює перевізник, визначений самим позивачем.
При цьому, суд звертає увагу, що документи митного оформлення та документи, отримані від митних органів Королівства Нідерландів підтверджують факт імпортування спірного товару позивачем.
Суд також не приймає посилання позивача на Постанову Київського районного суду м. Донецька від 15.11.2012 року та Постанову Апеляційного суду Донецької області від 18.12.2012 по справі № 53/0590/954/12, якою скасовано постанову першої інстанції,а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, за яке настає адміністративна відповідальність. Скасування судом апеляційної інстанції рішення Київського районного суду м. Донецька, яким позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, не спростовує факту заниження податкового зобов'язання при подачі до митного оформлення ВМД від 14.12.2010 № 700000013/2010/001715, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивачем були порушені норми Митного кодексу України, в частині недостовірності задекларованої вартості товарів.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є законними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Так, відповідно до п. 5.3 Інструкції № 933 графи А, С, D/J, E/J, G, H, І, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи ВМД заповнюються декларантом.
Таким чином, гр. 45 ВМД, в якій зазначається митна вартість товару, що є базою оподаткування у розумінні ПК України, заповнюється самостійно декларантом. В іншому випадку митна вартість товару була визначена Позивачем у розмірі 77294,12 грн., хоча фактично митна вартість спірного товару згідно інформації, отриманої від митних органів Королівства Нідерландів складає 152994,98 грн.
Вказані дії позивача свідчать про заниженням бази оподаткування.
Відповідно до ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Статтею 88 Митного кодексу України передбачено, що декларант несе у повному обсязі відповідальність, передбачену МК України.
Крім того, п. 54.1 Податкового кодексу України також передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, суд зазначає, що обов'язок визначати митну вартість товару при декларуванні лежить на декларантові і він несе відповідальність за відомості, які заявляються ним у митному органі у ВМД.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення за формою «Р» від 24.07.2013 року № 140 та № 141, на підставі Акту № 49/3/700000005/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки від 28.05.2013 року, відповідно до яких були донараховані 9462,61 грн. та 20817,74 грн. податкових зобов'язань.
В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 м. Слов'янськ до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень за формою «Р» від 24.07.2013 року № 140 та № 141, на підставі Акту № 49/3/700000005/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки від 28.05.2013 року, відповідно до яких були донараховані 9462,61 грн. та 20817,74 грн. податкових зобов'язань - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 15 жовтня 2013 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Олішевська B.В.