Ухвала
Іменем України
30 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ткачука О.С. Колодійчука В.М. Савченко В.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про припинення зобов'язання за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2013 року,
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 13 червня 2008 року публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») уклало із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7) договір фінансового лізингу, на забезпечення виконання умов якого банк того ж дня уклав із нею договір поруки. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_7 ліквідовано. Посилаючись на положення ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносно того, що незадоволені вимоги до боржника, якого було ліквідовано, вважаються погашеними, а також на ч. 1 ст. 559 ЦК України, позивачка просила визнати договір поруки від 13 червня 2008 року припиненим з моменту ліквідації ФОП ОСОБА_7
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди, на підставі доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши норми матеріального права, зокрема абз. 2 п. 3 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дійшли до правильного висновку про те, що лізингоодержувач протягом п'яти років після припинення підприємницької діяльності не звільнений від подальшого виконання вимог кредиторів, а, відтак, зобов'язання поручителя у даному випадку не припинилися.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і стосуються переоцінки доказів належним чином досліджених судами першої і апеляційної інстанцій.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Ткачук О.С. Колодійчук В.М. Савченко В.О.