"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18907/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012
у справі № 2а-10783/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія» (надалі - позивач, ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), у якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 № 0002572202.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, адміністративний позов ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.07.2011 № 0002572202.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача, вимоги касаційної скарги вважає необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011.
Згідно висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») за контрактами від 20.06.2010 № JIANGSU-BTL та від 20.04.2010 № PDFD-BTL, укладеним з компанією YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD» Китай.
На підставі висновків акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 № 0002572202, яким ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» нараховано пеню за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 12 279, 00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а винесене на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 № 0002572202 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було порушено 180 денного терміну здійснення імпортної операції, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що порушення резидентами строків розрахунків, передбачених ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми митної вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Як встановлено судами, на підставі імпортного контракту, укладеного 20.04.2010 №BTL між ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» (Покупець) та компанією YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, (Продавець), здійснено поставку товару на адресу ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія», що підтверджується вантажною митною декларацією від 01.02.2011 № 98752 загальною фактурною вартістю 98 000,00 дол. США.
На виконання умов укладеного контракту ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» перерахувало кошти в сумі 93 100,00 дол. США на користь нерезидента компанії YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай: 03.08.2010 - на суму 31 110,00 дол. США; 29.11.2010 - на суму 41 480,00 дол. США; 24.12.2010 - на суму 20 510,00 дол. США.
Згідно акта перевірки відповідачем встановлено прострочення ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» перерахування валюти відносно суми 31 110,00 дол. США в 2 (два) дні - з 31.01.2011 по 01.02.2011, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Крім того, на підставі імпортного контракту від 20.06.2010 № JIANGSU-BTL між ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» (Покупець), та компанією «ЛJIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, (Продавець), позивач отримав товар загальною фактурною вартістю 119 406,00 дол. США, що підтверджується вантажною митною декларацією від 11.02.2011 № 364579.
На виконання умов укладеного контракту ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» здійснило перерахування коштів в сумі 107 465,40 дол. США на користь нерезидента компанії YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай: 03.08.2010 - на суму 37 771,80 дол. США; 29.11.2010 - на суму 37 771,80 дол. США; 24.12.2010 - на суму 31 921,80 дол. США.
Відповідачем встановлено прострочення ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» перерахування контрагенту суми 37 771,80 дол. США в 12 (дванадцять) днів (з 31.01.2011 по 11.02.2011), чим також порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Встановлені порушення стали підставою для нарахування позивачу пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що згідно з абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Статтею 43 Митного кодексу України визначено, що у разі ввезення на митну територію України, тобто територію, на яку поширюється виключна юрисдикція України, товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетину ними митного кордону.
Із аналізу наведених норм суди дійшли правильного висновку, що момент здійснення імпортної поставки пов'язується з моментом перетину митного кордону або з моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар, який був поставлений згідно контрактів від 20.04.2010 № PDFD-BTL, специфікація № 1 (ВМД від 01.02.2011 № 98752) та від 20.06.2010 № JIANGSU-BTL, специфікація № 1 (ВМД від 11.02.2011 №364579) фактично перетнув митний кордон України 28.01.2011, що підтверджується нарядом від 26.01.2011 № 1587 з печаткою Південної митниці від 28.01.2011 із зазначенням «під митним контролем».
В подальшому зазначений товар був завантажений на автотранспорт згідно товарно-транспортних накладних СМК № 15872, № 15871, в яких наявна печатка з зазначенням «під митним контролем» від 30.01.2011.
Вантаж був перевезений до м. Києва, та взятий на митний контроль Київською регіональною митницею 31.01.2011 (розмитнений 01.02.2011) на суму 98 000,00 дол. США за Договором від 24.04.2010 № PDFD-BTL та 11.02.2011 (розмитнений 14.02.2011) на суму 119 406,00 дол. США за Договором від 20.06.2010 № JIANGSU-B.
Згодом, товар був перевезений з м. Одеси до м. Києва транспортним перевізником ТОВ «Лоджик Лінк Груп ЛТД», що підтверджується актами виконаних робіт. Враховуючи умови контрактів, позивачем були здійснені передплати від 03.08.2010 на суми 31 110,00 дол. США та 37 771,80 дол. США.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує, що вантажна митна декларація, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій
Зважаючи на те, що перебування товарів під митним контролем неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому, як правильно дійшли висновку суди першої та апеляційної інстанцій, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, то, в даному випадку, датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону - 30.01.2011.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаро-супровідного документа на вантаж (зокрема, коносамент). На цьому документі проставляється відтиск штампа «під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 № 11/18-5435).
Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаро-супровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Як підтверджується матеріалами справи, на коносаменті проставлено штамп «під митним контролем» 30.01.2011, що підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).
З огляду на вказані обставини справи, строки розрахунків за платежами по імпортним контрактам мали закінчитися 30.01.2011, а тому строки розрахунків позивачем порушено не було.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасовання податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.07.2011 № 0002572202 правильними.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі № 2а-10783/11/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис) Шипуліна Т.М.