"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18298/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011
у справі № 2а-1870/3259/11
за позовом Державного підприємства «Глухівське лісове господарство»
до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Глухівське лісове господарство» (надалі - позивач, ДП «Глухівське лісове господарство») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі - відповідач, Глухівська МДПІ Сумської області), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, адміністративний позов ДП «Глухівське лісове господарство» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000202301/0 та від 31.12.2010 № 0000202301/1, та податкові повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000212301/0 та від 31.12.2010 № 0000212301/1.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.
За результатами перевірки 22.10.2010 Глухівською МДПІ складено акт № 1306/2301/00992906 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п. 1.32 ст. 1, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 269 125, 00 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 96 741, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач 27.10.2010 подав відповідачу заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акта залишились незмінними.
На підставі акта відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000202301/0, яким ДП «Глухівське лісове господарство» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 403 688, 00 грн., з яких: 269 125,00 грн. за основним платежем, 134 563, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000212301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145 112, 00 грн., з яких: 96 741,00 грн. за основним платежем, 48 371, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, 12.11.2010 ДП «Глухівське лісове господарство» подало Глухівській МДПІ первинну скаргу, за результатами розгляду якої, згідно рішення від 28.12.2010, суми визначених податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) залишились незмінними, про що 31.12.2010 складені податкові повідомлення-рішення № 0000202301/1 та № 0000212301/1.
Подані до Державної податкової адміністрації Сумської області та Державної податкової адміністрації України повторні скарги, рішеннями від 03.03.2011 та від 13.05.2011 відповідно залишено без задоволення, а визначені згідно податкових повідомлень-рішень суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість - без змін.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, які також надавались позивачем під час проведення перевірки, повністю спростовують висновки Глухівської МДПІ про відсутності у позивача права на відображення у податковому обліку господарських операцій із заготівлі лісопродукції з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 та порушення ДП «Глухівське лісове господарство» п. 1.32 ст. 1, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 підтверджується договором купівлі-продажу товарів від 15.06.2009 № 111 з додатками, податковою накладною, видатковою накладною, звітами про рух лісопродукції та виробів переробки по цеху переробки за червень 2009 року, актами приймання-передачі з відповідального зберігання.
Також судами встановлено, що отриманий від ФОП ОСОБА_4 товар знаходився в складських приміщеннях позивача на відповідальному зберіганні. Факт прийняття товару від ФОП ОСОБА_4 на відповідальне зберігання позивачем підтверджується договором зберігання від 01.06.2009 № 107, актом приймання-передачі від 01.06.2009, журналом обліку довіреностей, товарно-транспортною накладною.
Крім того, придбаний ДП «Глухівське лісове господарство» товар був оприбуткований та в подальшому використаний в господарській діяльності, що підтверджується, зокрема, реєстрами реалізованого за готівкові кошти товару, товарно-транспортними накладними на відвантаження цього товару покупцям фізичним особам, звітами про рух лісопродукції і виробів переробки по цеху переробки.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з заготівлі лісопродукції ФОП ОСОБА_4 позивачем надано договори підряду на виконання лісозаготівельних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, наряди-акти на виконання робіт, щоденники приймання робіт, документи про оплату наданих послуг, свідоцтво про сплату єдиного податку, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.
На переконання колегії суддів, зазначені обставин свідчать, що операція з купівлі-продажу товару у ФОП ОСОБА_4 фактично змінила майновий стан позивача, тобто призвела до руху активів, а тому господарські операції з ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер.
Фактичне здійснення господарських операцій з заготівлі лісопродукції ФОП ОСОБА_5 підтверджується договорами підряду на виконання лісозаготівельних робіт, актами приймання-передачі виконаних робіт, нарядами-актами на виконання робіт, щоденниками приймання робіт, документами про оплату наданих послуг, свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_5, свідоцтвом про сплату єдиного податку, дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.
При цьому, отримана лісопродукція була оприбуткована та в подальшому використана в господарській діяльності позивача.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за період, що перевірявся на підставі виданих ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 податкових накладних.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується матеріалами справи, витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару та виконаних підрядних робіт в періоді, що перевірявся, правомірно віднесені останнім до складу валових витрат.
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак є окремими платниками податку. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка має індивідуальний характер відповідно до ст. 61 Конституції України, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Разом з тим, належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства при придбанні товарів, чи укладення сторонами нікчемного правочину, податковим органом до суду не надано.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2010 № 0000202301/0, від 31.12.2010 № 0000202301/1, від 04.11.2010 № 0000212301/0 та від 31.12.2010 № 0000212301/1.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 у справі № 2а-1870/3259/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна