"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/33918/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2013
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013
у справі № 0870/12331/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД»
до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД» (надалі - позивач, ТОВ «Базис-ЛТД») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Токмацька ОДПІ Запорізької області ДПС), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012 № 0000182201-2839 та № 0000192201-2840.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013, адміністративний позов ТОВ «Базис-ЛТД» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС від 13.12.2012 № 0000182201-2839 та № 0000192201-2840.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Базис-ЛТД» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків при здійсненні фінансово-господарських операцій з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» за період з 01.11.2011 по 31.01.2012, за результатами якої 29.11.2012 складено акт перевірки № 812/22/22154672.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Базис-ЛТД» приписів п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 077 728 грн., а також порушено приписи п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 964 362 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0000182201-2839, яким ТОВ «Базис-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 159 857,00 грн., у т.ч. 1 077 728 грн. за основним платежем та 82 129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 000192201-2840, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 250 453,00 грн., у тому числі за основним платежем 964 362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 241 091,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено фактів порушень, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових рішень.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.
Судами встановлено, що податковий кредит та валові витрати позивачем сформовано в межах власної господарської діяльності за результатами взаємовідносин із СГ ТОВ «Мрія» на підставі договору поставки від 01.11.2011 № 4, предметом якого була поставка насіння соняшника. Вартість кожної партії, ціна одиниці продукції та кількість продукції визначено додатковою угодою.
01.11.2011 між позивачем і СГ ТОВ «Мрія» підписано додаткову угоду № 1/2, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що поставка (передача) продукції буде здійснюватися покупцем самовивозом (з використанням власного транспорту).
01.11.2011 між позивачем і СГ ТОВ «Мрія» підписано додаткову угоду № 1, відповідно до якої СГ ТОВ «Мрія» постачає ТОВ «Базис-ЛТД» насіння соняшника вартістю 3900 грн. за тону у кількості 500 т (+/- 10%) на суму 1 950 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 325 000,00 грн.
01.12.2011 підписано додаткову угоду № 2, відповідно до якої СГ ТОВ «Мрія» постачає ТОВ «Базис -ЛТД» насіння соняшника вартістю 4 500,00 грн. за тону у кількості 435,52 т (+/- 10%) на загальну суму 1 958 940,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 326 490,00 грн.
03.01.2012 між ТОВ «Базис-ЛТД» та СГ ТОВ «Мрія» було укладено договір поставки № 6, предметом якого є поставка насіння соняшника. Вартість кожної партії, ціна одиниці продукції та кількість продукції визначається додатковою угодою.
03.01.2012 підписано додаткову угоду № 1, відповідно до якої СГ ТОВ «Мрія» постачає ТОВ «Базис-ЛТД» насіння соняшника вартістю 3500 грн. за тону у кількості 540 т (+/- 10%) на загальну суму 1 890 000,00 грн. у, т.ч. податок на додану вартість 315 000,00 грн. до 31.01.2012.
03.01.2012 підписано додаткову угоду № 2, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що поставка продукції буде здійснюватися покупцем самовивозом (з використанням власного транспорту).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З огляду на зазначене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.
На підтвердження здійснення господарських операцій з поставки насіння соняшника та використання його у власній господарській діяльності позивачем відповідачу під час перевірки та до суду були надані: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, витяг із книги реєстрації подорожніх листів, витяг із журналу руху подорожніх листів, накази про відрядження водіїв, акти приймання-передачі електронних паливних карт, витяги із книг відвантажування насіння соняшникового, що ввозиться і вивозиться через автомобільні ваги за 2011, 2012 роки; рахунки-фактури на сплату насіння соняшника, банківські виписки про сплату грошових коштів, акти приймання олійного насіння до кожної видаткової накладної на поставку продукції, книги видачі довіреностей, акти списання, акти переробки насіння соняшнику, договір на виконання робіт з рафінації олії на давальницьких умовах від 17.10.2011 №1735/1, рахунки на оплату робіт по рафінації олії соняшникової, акти приймання-передачі олії соняшникової нерафінованої, акти виконаних робіт по рафінації олії соняшникової, видаткові накладні на олію соняшникову рафіновану дезодоровану, акти приймання-передачі готової продукції, товарно-транспортні накладні на перевезення олії соняшникової рафінованої дезодорованої.
Надані позивачем первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Разом з тим, в акті перевірки не наведено, чому саме надані позивачем первинні документи не підтверджують реальності господарських операцій. Крім того, Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС не було надано доказів та доведено наявності порушень, допущених ТОВ «Базис-ЛТД» при придбанні продукції у СГ ТОВ «Мрія».
Більш того, контрагент позивача - СГ ТОВ «Мрія», на момент здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа та мав статус платника податку на додану вартість.
Також слід зазначити, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, а у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього й зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій було обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача. Відтак, підстав для задоволення касаційної скарги Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби немає.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 у справі № 0870/12331/12 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна