"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21701/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
за участю: представника Державної митної служби України - Лимар Л.Б.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Дніпропетровської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Дніпропетровської митниці про визнання незаконними та скасування наказів Державної митної служби України від 29 вересня 2010 року № 1825-к та Дніпропетровської митниці від 30 вересня 2010 року № 928-к, поновлення на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 3 Дніпропетровської митниці з 30 вересня 2010 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2010 року по 11 лютого 2011 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 29 вересня 2010 року № 1825-к в частині, що стосується позивача та наказ Дніпропетровської митниці від 30 вересня 2010 року № 928-к. Поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 3 Дніпропетровської митниці з 30 вересня 2010 року і стягнуто на його користь з Дніпропетровської митниці середній заробіток за період з 30 вересня 2010 року по 11 лютого 2011 року у розмірі 22839,36 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська митниця подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 29 липня 2010 року ОСОБА_3 перебував на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 3 Дніпропетровської митниці. 16 грудня 1993 року прийняв присягу державного службовця, і з цього часу перебуває на державній службі.
Наказом Державної митної служби України від 29 вересня 2010 року № 1825-к припинено перебування ОСОБА_3 на державній службі згідно вимог пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців. Зазначений наказ було реалізовано наказом Дніпропетровської митниці від 30 вересня 2010 року № 928-к.
Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади став акт перевірки дотримання вимог законодавства посадовими особами Дніпропетровської митниці при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів групи 06, Згідно УКТЗЕД, що надходили на адресу ПП «Торговий Дім «Колібрі» від 18 серпня 2010 року.
Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення позивачем присяги державного службовця.
Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що а ні Дніпропетровською митницею, а ні Державною митною службою рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, відповідачем спірний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування. Тоді як проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені актом перевірки службової діяльності Дніпропетровської митниці, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.
Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.
Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.
Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.
Разом з тим, судами встановлено, що в оскаржуваному наказі Державної митної служби України від 24 листопада 2010 року № 2189-к та акті перевірки від 24 листопада 2010 року, відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_3 в порушення пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», не наведено конкретних фактів несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, а висновки викладені в зазначеному наказі та акті перевірки ґрунтується на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що зі змістом акту про проведення перевірки ні по закінченню перевірки ні під час вирішення питання про накладення стягнення, позивача ознайомлено не було. Під час перевірки позивача опитували як заступника начальника відділу, а не як виконуючого обов'язки начальника відділу митного оформлення № 3 Дніпропетровської митниці, тоді як в наказі Державної митної служби №1825-к йдеться про порушення вчинені позивачем як виконуючим обов'язки начальника відділу митного оформлення № 3 Дніпропетровської митниці.
Більш того, основна частина фактів порушень, зазначених в спірному наказі, сталася або в період коли позивач ще не працював у відділі митного оформлення № 3 Дніпропетровської митниці, або вже не виконував обов'язків начальника відділу у зв'язку з виходом з чергової відпустки начальника відділу ОСОБА_4
Також, судами встановлено, що з 20 вересня по 06 жовтня 2010 року (включно) позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АВП № 838795.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку скасувавши накази Державної митної служби України від 29 вересня 2010 року № 1825-к, Дніпропетровської митниці від 30 вересня 2010 року № 928-к, та поновивши ОСОБА_3 на посаді, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Дніпропетровської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко