"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/14936/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.08.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011
у справі № 2-а-1482/10/2170
за позовом Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської
області
до ОСОБА_4
про стягнення заборгованості з податку з власників транспортних засобів,
Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області (надалі - позивач, ДПІ у Бериславському районі Херсонської області) звернулась з позовом до фізичної особи ОСОБА_4 (надалі - відповідач, ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості з податку з власників транспортних засобів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 2005 року не проводив технічний огляд належного йому на праві власності автомобіля марки «МАЗ», не знімав транспортний засіб з обліку, як такий, що не підлягає експлуатації, та не сплачував податок з власників транспортних засобів.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.08.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011, задоволено позовні вимоги ДПІ у Бериславському районі Херсонської області та стягнуто з ОСОБА_4 суму податкового боргу у розмірі 4 460,00 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є власником автомобіля «МАЗ», державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 11150 см, 1985 року випуску. Останній технічний огляд автомобіля здійснювався у 2005 році. При цьому, відповідачем транспортний засіб з обліку не знято, податок з власників транспортних засобів з 2005 року не сплачено.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 1, 2, 5 Закону України від 11.12.1991 № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
У відповідності до вимог вищевказаного Закону ОСОБА_4 було визначено необхідну до сплати суму податку з власників транспортних засобів в розмірі 2 230,00 грн. щорічно. Станом на день подання позову відповідачем не було сплачено заборгованість за 2008-2009 роки в розмірі 4 460,00 грн.
Нормою ч. 4 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на довіреність від 30.10.2005, оскільки вона не містить вказівки на передачу ОСОБА_5 обов'язку зі сплати від імені ОСОБА_4 податку з власників транспортних засобів, тому вона не може бути підставою для невиконання ОСОБА_4 обов'язку, покладеного на нього ст. 1, 2, 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
Виходячи з викладеного, колегія суддів погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості з податку з власників транспортних засобів.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що судові рішення по справі ухвалено відповідно до приписів матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2-а-1482/10/2170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис) А.М. Лосєв
Судді(підпис) Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна