28 жовтня 2013 року м. Київ К/800/16315/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013
та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011
у справі № 2-а-4006/11/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 19.07.2011 № 0002010700, № 0002020700.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки, щодо обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету ТОВ «Екобіотек-Україна» на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, складено акт від 06.07.2011 №2341/07-0/32125693, яким встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у березні 2011 року на 59 514 грн. та порушення п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в березні 2011 року на 59 514 грн.
19.07.2011 податковим органом прийнятті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002010700 про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування на 59 514 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.;
- № 0002020700 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 59 514 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивачем у податковому та бухгалтерському обліку відображено придбання олії соняшникової у ТОВ «Фірма «Сервістрансмаш» згідно договору поставки № 90311 від 09.03.2011 у кількості - 32 760 тон за ціною 10 900 грн. за тону. Придбання товару у березні 2011 року на загальну суму 357 084 грн., в т.ч. ПДВ - 59 514 грн., оплата ПДВ - 59 514 грн., податкова накладна № 96 від 09.03.2011 на суму 357 084 грн.
Як встановлено матеріалами справи, товарно-транспортна накладна АЕЕ № 002007 від 05.03.2011 не містить відомостей щодо осіб, відповідальних за здачу та приймання товару, відомостей про повну адресу пункту навантаження товару; в ній зазначено лише Херсонська область, даний документ не містить інформації про прізвище та посаду особи, яка його склала та несе відповідальність за правильність внесеної до нього інформації. Також кількість (об'єм) продукції, яка перевозилась (олія соняшникова) та була зазначена в товарно-транспортній накладній відрізняється від кількості (об'єму) продукції, яка була придбана ТОВ «Екобіотек-Україна» і відображена у видатковій та податковій накладних.
Видаткова та податкова накладні виписані продавцем 09.03.2011, а відповідно до товарно-транспортної накладної поставка відбувалась 05.03.2011.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ПК України).
Згідно з п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підтвердженням реального здійснення операцій з поставки товару можуть бути товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, видаткові, податкові накладні.
За встановлення в судовому порядку складання первинних бухгалтерських документів з порушенням вимог законодавства, що не дає підстав вважати, що господарські операції фактично відбулись та, відповідно, не надає позивачу права на формування податкового кредиту за такими операціями.
Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)В.В. Кошіль
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)О.А. Моторний