"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-40102/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі №2а-2100/10/1670 за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про продовження застосування умовного арешту активів платника
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області) до суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про продовження застосування умовного арешту активів ФОП ОСОБА_1, терміном на 8760 годин.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у податкового органу законних підстав для застосування до позивача умовного адміністративного арешту, оскільки визначена абзацом «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181-III) підстава для застосування адміністративного арешту активів - не допуск до документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, стосується виключно перевірок своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області 07.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1, частини 2 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України №2181-III, статей 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової Інспекції від 13.05.2010 застосовано умовний адміністративний арешт активів ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1), що перебувають (розміщені, зберігаються) на торгових об'єктах, де здійснює фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»); АДРЕСА_2 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»), АДРЕСА_3 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»); АДРЕСА_4 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»), станом на момент накладення арешту.
Підставою для прийняття зазначеного рішення стало подання в.о. заступника начальника відділу і податкової міліції Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області В.В. Яковенко про застосування адміністративного арешту активів (платника податків від 12.05.2010, обгрунтовано вчиненням ФОП ОСОБА_1 дій по не допуску співробітників Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області до проведення планових перевірок торгівельних об'єктів, що належать відповідачеві.
З копій направлень від 07.04.2010 №763/000763, №764/000764, №765/000765, №766/000766, №767/000767, №768/000768, №769/000769, №770/000770 вбачається, що державним податковим ревізорам - інспекторам доручено провести планові перевірки торгівельних об'єктів, належних (відповідачеві з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Направлення_на проведення планових перевірок видані на виконання наказу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 07.04.2010 №739 «Про проведення перевірки» суб'єктів господарської діяльності-фізичних осіб в період з 08.04.2010 по 14.04.2010, відповідно до додатку 1 до наказу і з метою здійснення контролю за додержання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари послуги) та з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства.
Поняття адміністративного арешту активів, порядок його застосування визначений Законом України №2181-III який, відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України №2181-III, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Відповідно підпункту 9.1.1 пункту 9.1. статті 9 Закону України №2181-III адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
З аналізу наведеної норми вбачається, що адміністративний арешт може бути накладено на активи платника податків виключно у випадку наявності податкового боргу у такого платника. Проте, позивачем взагалі не було обґрунтовано свої вимоги наявністю у відповідача податкового боргу, що виключає наявність правових підстав для задоволення його подання шляхом арешту активів відповідача.
Крім того, відповідно до положень підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України №2181-III арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.
Посилання позивача на неправильне застосування судовими інстанціями положень абзацу «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України №2181-III не може бути визнане аргументованим з огляду на те, що зазначеною нормою передбачено лише підставу за наявності якої може бути застосовано арешт активів платника податків, вказане не виключає обов'язку податкового органу довести факт того, що звільнення з-під адміністративного арешту активів платника податків може загрожувати їх зникненню або знищенню.
Отже, висновок суду щодо безпідставності застосування до відповідача адміністративного арешту є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв